0

Між милосердям та безпекою. Польські прикордонні проблеми.

Автор: Голова Громадської Організації “Законодавчі Ініціативи: Україна-ЄС” Сергій Шевчук

 

У серпні цього року уряд Республіки Польща направив до парламенту законопроект щодо іноземців. 14 жовтня обидві палати польського парламенту завершили його розгляд. Були проголосовані поправки до двох діючих законодавчих актів: “Про охорону державного кордону” від 12.10.1990р. та “Про надання іноземцям охорони на території Республіка Польща” від 13.06.2003 р.

Поправки стосуються осіб, які “перетнули, або прагнули перетнути кордон всупереч приписам права” та які “були затримані безпосередньо після перетину кордону” В таких випадках комендант осередку прикордонної служби, відповідно до місця порушення, отримав право виписувати протокол порушення та, головне — видавати постанову. У ній є вимога негайно покинути територію РП та ще — заборона нового в’їзду до Польщі і інших держав Шенгенської зони в терміни від 6 місяців до 3 років.

Парламентарі врахували той факт, що чимало мігрантів прагне попасти на польську територію силоміць, використовуючи будь-які можливі методи. Тому передбачили наступне: “Особи, які забирають, нищать, усувають, пересувають або роблять нездатними до використання елементи інфраструктури, призначені для охорони кордону (загородження, гачки, забори, рогатки) підлягають покаранню у вигляді позбавлення волі на термін від 6 місяців до 5 років. У випадку нанесення шкоди меншої ваги, на порушників накладається штраф”.

Всупереч окремим положенням європейського права, польські законодавці дозволили таке: “Керівник прикордонного підрозділу може залишити без розгляду клопотання  про надання  міжнародного захисту іноземцю, який був затриманий відразу після незаконного перетину кордону, крім випадків, коли іноземець прибув безпосередньо з території, де його життю або свободі загрожує небезпека або є ризик отримання значної кривди”. Очевидно, що останнє стосується лише білорусів, а зовсім не афганців чи іранців, які “безпосередньо” до кордону Польщі прибути ніяк не можуть.

Законопроект підписано Маршалком Сейму п. Ельжбетою Вітек та направлено на підпис Президенту РП п. А.Дуді.

Ідея такої законодавчої новації від самого початку викликала застереження. Контраверсії викликали приписи спрощеної процедури видалення мігрантів, які нелегально перетнули кордон. “Устава” закладає можливість, якщо не сказати заохочує, до використання примусу без якихось обмежень, силоміць повертаючи біженців назад на схід.

Правники вказують на те, що запропоновані зміни до законів суперечать як міжнародному праву, так і Конституції Республіки Польща.

Сумніви викликає надмірне право коменданта осередку прикордонників на місцях вирішувати доленосні питання заборони в’їзду до країн Шенгену та й навіть випровадження назад біженця чи його сім’ї. Адже існує процедура депортації з ЄС, і рішення органу польської прикордонної служби є завідомо недостатнім. Не виписана досконало процедура оскарження з боку мігранта. Не вказано до якої країни будуть видалятись іноземці, до Білорусі чи країни проживання. Гельсінська Фундація з прав людини вже заявила про появу можливості “безправного видалення іноземців з території Польщі, навіть тих, хто підлягає міжнародному захисту”. Окремі юристи попереджають про високу ймовірність наступного відшкодування окремим категоріям чужинців за рішенням міжнародних судових інстанцій із польської державної скарбниці. Зловживання можуть виникати і при покараннях за “пошкодження елементів інфраструктури”. Їх перелік у законопроекті є неповним і далеко не досконалим.

Детальніше варто зупинитись на наказах, які часто чули і українці на польських  митницях: “З повротем!”, тобто — назад. По міжнародному сленгу — Push-back. В редакції нового закону це означає доставка мігрантів до лінії кордону і виштовхування, змушення до пішого переходу на другу сторону. Звичайно, без погодження з другою стороною, ніби — симетрична відповідь. А як було раніше? Особу, яка нелегально  перетнула кордон і вивсловила прохання про міжнародний захист, поміщали до закладу закритого типу, де вона очікувала на дозвільні процедури. Тоді приймалось мотивоване рішення — залишити у Польщі, чи депортувати. Тепер — буде Push-back, тобто — геть назад!

Що цікаво, у Сенаті запропонували мериторичну поправку, яка передбачала відтермінування акту вигнання за лінію кордону, якщо іноземець не сам, а з дітьми. Сейм цю поправку відхилив. Як поступить Президент РП? Підпише, чи внесе зміни?

А поки що польські журналісти, яких не допускають на прикордоння, ніби через оголошений владою надзвичайний стан, пишуть про неефективність процедури Push-back. Деякі мігранти, вигнані із Польщі “з повротем” до Білорусі, повертаються на кордон кільканадцять разів. Тай 400-кілометровий польсько-білоруський кордон “дірявий” в багатьох місцях. Факти вказують на те, що лише у вересні усю Польщу подолали, можливо і пішки, понад тисячу біженців. І таки дістались до Німеччини. Оприлюднено інформацію про те, що їм інколи допомагають українці, які осіли в сусідній країні. Та  самі поляки за 2,5 тис євро (дані із преси) готові підвезти бідолаг до Бранденбургу. То скільки чужинців нині блукає по польських лісах та полях шукаючи виходу до кращої долі?

Тим часом, 20-го жовтня з річки Західний Буг виловили тіло молодого хлопця. 19-річний сірієць намагався переплисти на територію Польщі.

Його 22-річний напарник повідомив, що їх обох білоруські прикордонники привези на берег річки і змусили пливти до другого берега. Молодший плавати у Сирії не навчився, замерз і потонув.

Прокинулась польська громадськість. У багатьох містах проходять маніфестації під гаслом: “Стоп тортурам на кордоні!”. Люди обурені діями посадовців, поліціянтів, усіх одягнутих у форму, обурені брутальністю і примусом, не дивлячись на стать і вік.  Гострі коментарі про милосердя і співчуття заполонили ефір незалежних медіа. Один із них — Klub Jagiellonski — присвятив подіям окреме розслідування. Насильне вигнання мігрантів однозначно не відповідає християнській етиці. Католицьке бачення ситуації безсумнівно зобов’язує до проявів доброти і милосердя, надання усякої помочі людям, що її потребують, особливо тим, хто на межі безпеки. Фотодокументи про дітей з під села Міхалова, випхнутих на мороз до білоруської пущі, викликали моральний шок у польському суспільстві. Раптово, неочікувано, табу на заподіяння шкоди маленьким дітям було зламане. Не чужинцями, а самими поляками, точніше — представниками польської влади! Люди вийшли на протести, мітинги. Але який вихід? Як не кривдити? Цього не може порадити ніхто. Бо це — гібридний конфлікт між милосердям і безпекою, а гібридна війна не може бути апріорі справедливою, коли замість зброї підставляють людей — старих,  молодих, здорових, хворих.  Будь-яких…

Емоції розвіялись частково після публікації результатів соціологічного опитування,  проведеного впливовою у Польщі організацією IBRIS. Роздуми про обивательський гуманізм поляків опустилися на грішну землю. Керівник IBRIS розповів: “здійснювали дослідження, під час якого запитували, чи варто допомагати людям біля кордону, де днюють ночують сотні біженців? Відповідь була однозначною — допомагати! А чи варто пускати до Польщі? Ні, не варто! Опитувані хотіли, щоб якась поміч прийшла до нужденних, але лише для того, щоб самим морально почуватись ліпше, ми ж — добродії інший приклад. Усі опитувані стверджували, що ту бідну дівчинку, яка на фото у лісі, треба пустити, треба обігріти, нагодувати. Але ж вона мусить бути з мамою? Ну, нехай, погодимся і на маму. А як же без тата, адже сім’я не може бути поділена? Е ні — почекайте. І тут вклинюється стереотип про мусульманина. Зустрівшись з подібною дилемою, поляки просто відводять очі, вже не хочуть згадувати про маленьку бідну дівчинку.”

Обивателі в селах і містах починають підсвідомо відчувати подвійну загрозу — не лише з боку мусульман, а головним чином в тому, що в життєвих інтересах Лукашенко і Путіна є дестабілізація регіонів Польщі. Для цього і створена система просування на терени краю небезпечного контингенту.

Згідно з інформацією польського МВС такі зомбовані, мілітарно вишколені особи до Польщі вже дісталися і частину з них затримано.

Страх за власну, родинну безпеку стає новою реальністю і збільшується з кожною новиною по ТБ, в  інтернеті, газетах  про десятки тисяч людей, які воліють зі Сходу проникнути через кордон. Ця реальна загроза впливає на психіку мешканців польського прикордоння і на  пошук відповіді на хоча б одне питаннячко — що зробити, щоб Богу душу не винні діти і їх батьки не замерзали по ночах у прикордонному багні?

Відповідь готова дати влада у Варшаві. Вона діє з позиції сили. Влада поступово опановує ситуацію. Переважну більшість мігрантів або затримано на кордоні, або повернуто назад до Лукашенко. Окремі сконцентровані в осередках прикордонної служби для вияснення особистості або доправлені  до шпиталів за медичними критеріями. Усі дії польської держави, на думку її керівництва, є адекватними ситуації і легальними.

Щодо дітей та інших безпомічних, то вони почали трактуватися, як особливий контингент, що потребує гуманітарної допомоги.

Альтернативою є інша позиція — несемо на крилах допомогу усім і завжди!   Іменем Христа чи іншої Вищої Сили! Просто відкриємо кордони для нужденних. Це і буде справедлива реакція на кризу! Утопія, несвідома, або навмисне навернута у свідомість обивателів,  мабуть, є одним із розрахунків, на що сподіваються творці гібридних воєн. Утопія, не лише про біженців, а і про те, що з агресором можна домовитись, варто тільки трішки поступитись і не дратувати. У Польщі, на відміну від України, утопія ще де-не-де ночує в кабінетах влади.

 

 

Добавить комментарий

Your email address will not be published. Required fields are marked *