0

Одинадцята біблійна заповідь.

Автор: Голова Громадської Організації “Законодавчі Ініціативи: Україна-ЄС” Сергій Шевчук

 

27 січня — річниця визволення концентраційного табору Аушвіц у далекому 1945 році. Від 1996 року в Німеччині цей день відзначають як День пам’яті жертв націонал-соціалізму. Генеральна Асамблея ООН в 2005 році визнала 27 січня Міжнародним Днем пам’яті жертв Голокосту.

Назва Аушвіц є німецьким відповідником польського міста Освенцим. В 1940-1945 роках поблизу Освенцима створено декілька концентраційних таборів. Один із них — Аушвіц-Біркенау був переобладнаний на табір смерті.

На початку 40-х до нього скеровували польську інтелігенцію, кримінальних німецьких злочинців, священиків і виявлених гомосексуалістів, пізніше — радянських військовополонених.  Усі вони примушувались до підневільної праці.

Від квітня 1942 року до Освенцима почали звозити євреїв. Задля масового знищення. Для цього створювались зондеркоманди із числа ув’язнених. Вони діяли як обслуга крематоріїв та газових камер. Влітку 1944-го до концтабору потрапило 430 тисяч  угорських євреїв, більшість з яких були загазовані відразу ж по приїзду.

Табори Освенцима стали ареною різноманітних псевдомедичних експериментів. На в’язнях проводились операційні втручання, заражали  іх хворобами і тестували ліки.

Перед відступом німецьких військ близько 60 тис полонених були відправлені на захід, в глибину територій Рейха. Ті, хто не міг «евакуюватись» через хвороби або виснаження, підлягали знищенню, як і всі документи концтабору. Однак до приходу радянських військ нацисти встигли умертвити близько 700 осіб, інші дочекались визволення. 

Відсутність хоч якої  документації та суперечливі свідчення  не дозволяли встановити хоча б приблизну кількість забитих. Спочатку висловлювались про 4 млн жертв, виходячи із «пропускної здатності» газових камер і крематоріїв. За даними видання «Wprost» нині Музей в Аушвіц подає іншу цифру на підставі багаторічних досліджень. Це близько 1,1 млн жертв. З них до мільйона — євреї, біля 70 тис — поляків, 21 тис. ромів, 15 тис радянських жителів, стільки ж — інших національностей (чехів, югославів, голландців, французів, бельгійців, австрійців, тощо).

Польський вцілілий в’язень Освенцима п. Мар’ян Турський минулого року промовив під час відзначення річниці визволення табору слова, які ехом розійшлися по Польщі та по світу. Він повторив фразу Президента Австрії: «Аушвіц на впав раптово з неба» та розтлумачив її сутність». Аушвіц підкрадався малими кроками, непомітно зближуючись, аж поки не відбулось те, що сталося на цьому страшному місці. А раніше, у 30-х роках, у німецьких містечках спочатку з’явились написи в парках на лавках — «євреям заборонено тут сидіти».

Дехто казав — неприємно, але не страшно, не ОК, та накінець є стільки вільних лавок довкола, можна посидіти деінде. Потім інша дрібничка — заборона плавання в басейнах спільно з чистокровними арійцями. За тим — заборона членства у творчих спілках, музичних, літературних.  Далі більше — написи: «Євреям продаємо хліб і продукти після 17».

Ну що ж, це була перешкода, бо менший вибір продуктів, вони не були свіжими,  але ж і після 17-ої можна зробити закупи. «Увага, увага, — підвищив голос у своїй промові колишній в’язень — так починали  звикатися з думкою про те, що можна когось вилучити, що можна когось стигматизувати, відокремити.

І так поволі, день за днем, люди з цим змирялись — і жертви, і виконавці, і свідки». Вцілілі з табору смерті відмічали, що тодішня німецька влада спритно проводила політику, яка  задовільняла бажання агресивної частини німецьких робітників. Та водночас, ця влада спостерігала, як байдужість і апатія охоплює маси людей. Коли перестають реагувати на зло, тоді влада дозволяє собі подальші притиски і поширення зла. А потім приймаються гвалтовні закони про заборону праці певній категорії жителів,  заборону виїзду за межі держави, і т.п.

А далі, у прискореному темпі — створення гетто у різних місцях. Щоб швидко і організовано висилати до таборів, здорових — для примусової праці, інших — для знищення. Напочатку досить примітивно — вихлопними газами від працюючих вантажних авто, а згодом в модернізований спосіб — циклоном В в новозбудованих газових камерах».

«Аушвіц не впав раптово з неба!». Він шарудів дрібненькими кроками наближаючись до трагедії. Президент Міжнародного Комітету Освенцима п. Роман Кент в промові з нагоди ювілею визволення запропонував незвичайне — сприйняти, окрім десяти біблійних заповідей відомих із старозавітного часу, ще й 11-у заповідь. Звучить вона так: «Не будь байдужим!».

Це був заклик до своїх дітей та внуків, а заодно до усіх молодих у Польщі і у світі: «не будьте сторонніми  коли бачите історичну брехню. На будьте байдужими, коли майбутнє активно натягується до потреб політиків. Не ігноруйте дискримінацію будь-якої меншості. Сутність демократії  в тому, що більшості дозволено управляти, але при цьому,  права меншості мусять бути захищеними. Не закривайте очі на те, як діюча  влада порушує прийнятні суспільні норми. Дотримуйтесь 11-ої заповіді: «Не будь байдужим!».  Бо якщо такими станете, то навіть не зоглядитесь, коли на вас, на ваших  нащадків, якийсь Аушвіц раптово впаде з неба».

Між тим ми живемо в епоху нетипових війн, колись головною зброєю були гвинтівки та гармати. Нинішні інформаційно-психологічні війни з потужними можливостями віртуального виміру не мають бар’єрів,  кількість ядерних держав подвоїлась, хімічна зброя випробовується «Новічком» уже на цивільних а  пандемія COVID змушує задумуватись над реальністю біологічної зброї. Чи маємо право бути байдужими?

 

P.S.  Назва містечка Освєнцим походить від слова Oświęcac — просвіщати, врозумляти, освічувати. Щоб врозумити світ після  ІІ Світової війни потрібна була така жахлива  ціна.

Добавить комментарий

Your email address will not be published. Required fields are marked *