0

Щорічний рапорт естонської розвідки. Що в ньому?

Автор: Голова Громадської Організації “Законодавчі Ініціативи: Україна-ЄС” Сергій Шевчук

 

 

Естонська зовнішня розвідка (VALISLUUREAMET) черговий раз презентує громадськості щорічну доповідь про стан безпеки та головні виклики для держави. Це вже шостий рапорт подібної публічної аналітики (на естонській та англійській мовах) доступної для усіх зацікавлених. Цим естонська розвідка ніби посилає сигнал до держав, що проявляють найбільшу активність — мовляв, знаємо про вас більше ніж ви думаєте. Водночас, прагне донести громадянам Естонії розуміння складності нинішньої ситуації. Не боячись відверто розкривати наявні виклики сьогодення у військовій, кібер-, економічній, політичній та інших сферах.

Така практика інформування населення може служити прикладом для наслідування і бути досить корисною в реаліях військових конфліктів та зовнішних агресивних тенденцій. Хоча б тому, що демонструє зусилля фахівців спеціальних служб, показує їх роль і значення з одночасним відкриттям можливостей і напрямків громадського сприяння.

Автор огляду і оцінки естонського рапорту — J.Raubo з польського впливового безпекового інтернет-видання. Польське тлумачення естонської аналітики також містить цікаві ремарки і висновки. 

На початку варто відмітити, що вагоме місце в роботі естонських фахівців займає політика Росії ( що не дивно), єднання зусиль із білоруськими органами, і особлива активність з “творчим підходом” і креативністю китайської розвідки.

 

Спочатку про Росію

 

Використання Росією ситуації з пандемією в своїх цілях є відомим фактом, приклад урядової кризи у Словакії цьому —  ще одне підтвердження. В стратегічному вимірі метою РФ в світлі затверджених Путіним концепцій національної “оборони” є руйнування спільності колективного Заходу. Естонці передбачають, що за задумом Кремля розрізнений світ буде менш стабільним і дозволить моделювати напруження в різних регіонах і, навіть, збройні конфлікти. Такий стан гарантує московській владі більшу здатність до маневрування поміж різнородними політичними гравцями, застосовуючи сили розвинутого апарату власних спецслужб та їх здатність впливати на акторів персонально. Не секрет, що спецслужби служать Кремлю не тільки в питаннях збору розвідданих, а в значній мірі задля активного впливу на суспільства інших країн в інтересах Росії. В рапорті виділяються сили військової розвідки, зокрема,  ГРУ, які звично діють в сфері PSYOPS (psychological operations — операцій, направлених на донесення вибраної інформації та потрібних показників до цільової аудиторії задля впливу на неї, на емоції, мотиви, суб’єктивні роздуми і, в кінцевому результаті — на поведінку організацій та урядовців). Водночас, для підсилення ефекту мають місце комплексні заходи із залученням ФСБ та служб зовнішньої розвідки. Мішенями виступають політичні дисиденти, експерти, військові та їх родини, громади населення в разі висловлювання певних позицій, як цілісні, так і їх етнічні, релігійні чи політичні частини. Естонці не побоялись акцентувати на тому, що загалом зацікавитись можуть будь-ким на світі, якщо росіяни побачатьу цьому свій резон. Більше того, не зашкодять якісь кордони чи обмеження, наприклад щодо нейтральних і навіть дружніх країн, тим більше — щодо ворожих. Звідси — потреба в зміцненні організаційних, кадрових, доктринальних можливостей такого роду дій. Тиск на такі країни як Естонія буде постійним із використанням в перспективі новітніх кібер потужностей.

 

Капкан багатовекторності

 

Росія може потрапити в пастку багатовекторності. Кремлівські стратеги давно вбачають позитив у багатополярному світі, закликають до цього на міжнародних площадках, сподіваючись на свій не слабкий »вектор» геополітичного втручання. Окрім впливів на країни що межують із РФ, Росія здійснює неодноразові спроби проникнення на далекі території Близького Сходу і Африки (помити чоботи в теплих водах). Що цікаво, ура-оптимістичні пропагандиські марші і промови контрастують з певною частиною реальних аналітичних досліджень щодо того, що Москва перебільшує власні можливості, як у Сирії, і тим більше на Африканському багатогранному континенті.  Але Росія поки що не боїться піднімати ставки. Щораз активніше використання найманих структур (приватні військові фірми, група Вагнера) свідчить про заохочення до рухів з більшою еластичністю, а в разі чого — до можливостей швидкого виходу. Зрозуміло, що перегрупування державних військ є в політичному плані дуже показовим і символічним, та й труднішим при потребі визнання нездатності реалізації намічених планів, стратегічних або навіть операційних.

Так в чому ж пастка багатовекторності? Справа в тому, що багатополярність має два виміра: перспективи досягнень російських інтересів та міжнародні відносини, стосунки з партнерами. Домагаючись права бути одним із “полюсів”, РФ не може заперечувати подібного і для інших, навіть не для США. Прикладом може служити порушення власних російських догм у випадку інгеренції турецької сторони у конфлікт в  Нагірному Карабасі.  Або, ще виразніше — потужні, “безпардонні” інвестиції Китаю до країн Центральної  Азії (Киргизія, Казахстан, інш.). Тим самим, вказують автори рапорту, новими гравцями виступатимуть інші, в т.ч. дрібніші держави на теренах “многострадального Кавказа” та “российского подбрюшья” на півдні від Уралу.  Попередній комфорт у відстоювання цілей в раніше проросійських теренах піддається ерозії, але Росія не припинятиме ризикованих ігор. Для неї є і повинні бути будь-які засоби втручання що ведуть до внутрішніх конфліктів в суміжних, конкуруючих державах. Свіжій приклад — роздування недовіри до дій урядів в боротьбі з пандемією та дискредитація вакцин виготовлених поза Росією. Байдуже, що на кону здоров’я та життя мільйонів. Естонська розвідка нагадує, що цинічність дій Кремля не є чимось новим і наводить приклади зі збиттям літака рейсу МН17, отруєнням Навального і т.п. Важливим є твердження про те, що зміна влади у Вашингтоні не означає зміни практики інформаційних провокацій.

Естонці розтлумачують “стабільність” російських агресивних втручань на прикладі Донбасу, Абхазії, Осетії, але нам це відомо краще інших.

 

“Контрольована нестабільність” як актив Москви

 

Контрольована нестабільність — це створення умов для неправових дій урядами конкуруючих держав проти власного населення, унеможливлення проведення вільних демократичних виборів (як у Білорусі), підштовхування владних інституцій до боротьби з активним громадянським суспільством (елементи чого починають з’являтися в Угорщині), роздування уявної небезпеки видуманих загроз (кольорові революції на пострадянському просторі), адміністративне і фіскальне придушення вільних медіа, тощо. Щоб запобігти таким явищам у Росії є декілька рецептів, головний із них — розміщення російських військових баз в межуючій, і не тільки, країні. Або хоча б присутність російських “миротворців” на території роздмуханих ними ж конфліктів. Це дає шанси на постійний натиск.

Естонська розвідка вказує на потребу готовності до нагнітання стану нестабільності в Східно-європейському регіоні. Це може видаватись дивним па перший погляд, але Росії пасує обмеження стосунків з Заходом. Як у випадку з ПАРЕ, (повернення делегації РФ після тривалого відсторонення від роботи) сам Захід повертає Росії шанси на співпрацю. Санкції інколи не “дряпають”, а лише “гладять” російських можновладців. Як у випадку із Кримом чи Донбасом, РФ не криється зі своїм мілітарним потенціалом, подаючи світові сигнал, що не налякані міжнародними звинуваченнями і сміливо можуть демонструвати силу. Демонстративно переміщуючи вздовж кордонів масивні конгломерати з’єднань і частин танкового, артилерійського та іншого озброєння. Такий прес на суміжні держави має не лише психологічний, але й практичний, життєвий вимір. Змушує тримати напоготові значні сили, обтяжуючи суспільство та економіку. Накінець, це сприяє роздуванню активності проросійських сил, що висувають “залізний” аргумент — необхідність діалогу з Кремлем, звичайно, на його умовах.

Продовжуючи тему “контрольованої нестабільності” на прикладі Нагірного Карабаху, естонці зрозуміли, що розв’язка конфлікту була не чимось іншим, як поразкою міжнародних безпекових організацій та й усієї архітектури світової безпеки. Закінчився конфлікт не за системою міжнародного права прийнятого в другій половині 20-го століття, а за правилами 19 століття — угодою двох сторін (Росії та Туреччини). Про вартість договорів Росії і вартість паперу де договори підписувались відомо вже давно. 

 

Білоруські дилеми Росії

 

В естонському рапорті значну увагу приділено Білорусі. Підсумки президентських виборів коментувались багатьма та детально. Акцент у документі  зроблено на іншому. На проблемах модернізації, осучаснення пострадянської системи білоруської економіки та суспільного ладу. Проблеми маніфестують уже зараз і будуть виникати в майбутньому. Основні сектори економіки та сільського господарства мусять стати більш конкуренційними, ніж нинішній російський ринок. Ключем до розв’язання проблемних питань мають стати перетворення на засадах  демократичних елементів внутрішньої політики та передусім — заміни  критичної маси не готової до сучасних умов ринку підприємств і господарств, зміна самого ринку праці і в широкому розумінні — економіки в цілому.

Естонці вважають що довготермінові реляції Кремля з Лукашенко є високо ризиковими для РФ. Це не впливає поки що на факт підтримки влади у Мінську. “Братская помощь” здійснювалась по лекалам концепції гібридного впливу, виразниками чого стали десанти “експертів” від пропаганди та інформаційних війн. Вони координували свою діяльність із функціонерами спецслужб Росії. Підтримка власне Лукашенко не була метою самою в собі. Головне — було виграти час для підготовки до нових операцій, а крім того — погасити грізний сигнал для мешканців самої  Росії щодо потенційної сили громадянського суспільства.

Важливим є перелік діючих військових чинів високого рангу, які всі без виключень проходили навчання і вишкіл в російських військових академіях. Не секрет, що тісні стосунки військових командирів обох держав закріплені зобов’язаннями “Союзної держави” Росії та Білорусі.

Не без уваги естонців залишився факт дуже близького стереотипу мислення, менталітету білорусів дорослого покоління з їх російськими відповідниками.

 

Угода New START — не для ближнього зарубіжжя.

 

Естонська сторона досить стримано зустріла новину про продовження дії Угоди між США та Росією про стратегічні наступальні озброєння СНО-3/New START на 5 наступних років з огляду на те, що закладені в ній обмеження кількості ядерних боєголовок (до 1550 одиниць на балістичних ракетах і до 700 на підводних човнах і важких бомбардувальниках) стосуються головним чином безпеки країн-підписантів. Країни ближнього зарубіжжя логічно переймаються ядерною зброєю у ракетах середньої та малої дальності. А договір між США та Росією про ліквідацію таких ракет (ДРСМД) завершився у 2019 році.

Тому в рапорті прямо заявлено що зміст New START Treaty  зовсім не про тактичну ядерну зброю. Представлена російській і американській громадськості інформація про те, що Угода є майже тріумфом політичної волі в питанні обмежень атомної зброї насправді досить вигідна для РФ. Вона економить величезні кошти на стратегічне суперництво, але зовсім не обмежує ресурси на вдосконалення такої зброї та засобів її доставки нижче домовленого стратегічного рівня. Ніхто не вірить в ідеалістичний підхід Росії в питанні роззброєння. Саме в цій ніші РФ використовує свої виняткові можливості для досягнення переваг над НАТО і ширше — над колективним Заходом. Хіба естонців може не турбувати розквартирування бригад по обслузі ракетних комплексів “Іскандер-М” поблизу їх території (як і поляків — у Калінінградській області).

Естонська розвідка не помітила якоїсь великої залежності між ситуацією пандемії та планами керівництва Збройними силами РФ. Ніби у військових частинах коронавірус зник і не шкодить здоров’ю солдат. Зокрема, відбулися заплановані на широку ногу військові навчання Кавказ 2020. Триває у прискореному темпі модернізація з’єднань механізованої піхоти у Калінінграді. Це вже шосте реформування по підрахунках естонців за останні 7 років. Загалом росіяни в минулому році продовжували політику високого тиску на прибалтійські країни шляхом хоча б військових тренувань і навчань з демонстративно десантним ухилом. Постійно практикувались польоти бойових літаків без засобів які дозволяють уникати небезпечні зближення з літаками цивільної авіації. Аеромобільні частини стають ключовими для нової військової доктрини РФ. Їм відводиться участь у локальних збройних конфліктах. Мають засвоїти більшу операційну свободу в транспортному і людському забезпеченні по усіх напрямках незалежно від територій, кліматичних чи погодних чинників.

 

Китайська підмога

 

Якщо говорити про майбутні військові навчання РФ, то варто зауважити маневри ЗАПАД 2021. Можливо це спекуляція, але є натяки на участь в них китайських військових. Естонці досить тонко вивчають релації Москви і Пекіна в останні місяці.   Китайський підхід вимальовується двома лініями: демонстрація ворожості до Заходу та прагматизм — очікування коли і як така співпраця окупиться. Російська сторона вже не раз пересвідчилась, що в ситуації економічного суперництва Китай не поспішає проявляти “союзнический дух”. Для нього важливішою є можливість обміну (адсорбції) інформації. Росіяни можуть надати у вигляді пропозицій досвід бойових дій у Сирії і особливо — як know-how — алгоритм створення приватних військових фірм. Це може стати новою, незвіданою поки що, можливістю для Китаю для ще глибшого занурення у справи африканських країн, точніше — у їх надра, багаті на поклади корисних  копалин.

Наміри Китаю через призму геополітики також помічені в рапорті естонської розвідки. Пекін тяжіє до створення розбитої структури відносин між країнами Заходу. Пріоритетом є “тріщини” аж до “провалля” між Європою і Америкою. Таким чином можна полегшити здобуття переваг над США. Для цього використовуються суперечки про Іранську ядерну програму, зусилля проти змін клімату на планеті, системи охорони здоров’я. Класичним ходом виглядає загравання китайської сторони до країн Центрально-Східної Європи (саміт 17+1), позиціювання КНР як країни схильної до партнерства в противагу непередбачуваним США. А якщо сама Європа буде поділена на два “сузір’я”, то такий стан і відповідатиме стратегічним цілям китайської політики. Ось чому спостерігаються такі тонкі способи пошуку європейських країн із популістичною владою, задіюючи пресію політиків, дипломатів, бізнесменів. Успішні точкові дії створюватимуть мозаїку Китаю як найважливішої держави світу, що виконує роль нової точки опори сучасності. 

 

РЕЗЮМЕ

На перший погляд складається враження, що естонці нічого нового у рапорті не повідомили. Більше того, не було кричущих фактів, сенсацій, надуспішних операцій, з чим традиційно пов’язують спецслужби. Але є два ключові елементи: 

а) в рапорті чітко і однозначно говориться з якої сторони варто чекати на можливі атаки.

б) конструкція рапорту побудована так, що читач легко “занурюється” в проблематику безпеки країни, оскільки автори зробили все аби ця складна тема стала зрозумілою і правдивою.

Тобто йдеться про найголовніше — формування свідомості естонського обивателя. Надаючи публічний рапорт,  служба розвідки ніби відчиняє двері для широкого обговорення на базі аналізу головних викликів. Інформування суспільства про стан національної безпеки водночас показує роль і значення спеціальних служб та можливостей громадянського суспільства сприяти виконанню важливих завдань.

Добавить комментарий

Your email address will not be published. Required fields are marked *