
Суть. Росія прагне переконати міжнародне співтовариство, що вона вже є переможцем української війни. Для цього Росія вживає певних дій як на полі бою, так і в інформаційному просторі через наративи та акції впливу, в першу чергу спрямовані на Країни Глобального Півдня і безпосередньо на саму Україну, а також на країни Заходу.
Основні наративи: «Росія не може програти» та «Україна не зможе перемогти».
Через наративи про те, що «Україна не зможе перемогти» Росія намагається подолати/зруйнувати консолідацію Заходу та України («відрив України від Заходу»).
Основний сенс полягає в тому, що РФ хоче домогтися зменшення впливу Заходу в Україні. Для Москви це означає позбавити Україну значної допомоги Заходу — як в економічному, політичному, так і у військовому плані. І коли Україна залишиться сам на сам у своєму протистоянні з Росією, Москва розраховує, що зможе нібито швидше «перемогти» в українській війні та прийняти «капітуляцію» України на своїх умовах.
А це, своєю чергою, створить «позицію сили» Росії в переговорах уже із Заходом про гарантії безпеки на російських умовах — «поділ зон і сфер військового впливу» у світі між Росією та Заходом/НАТО і про новий багатополярний світоустрій на російських умовах — «поділ зон і сфер політичного й економічного впливу» між Росією та Заходом у світі.
Сценарії Росії
Мал. Складові підкатегорії «перемога» РФ в українській війні.
Серед основних складових можна виділити такі пропозиції та напрямки:
— Закінчення української війни на умовах РФ (ультиматум Україні);
— Заморозка української війні на умовах РФ (торги с Україною та Заходом);
— Дестабілізація внутрішньої обстановки в Україні через вибори.
Також спостерігається посилення наративів, націлених на формування запиту в Україні на «мир на будь-яких умовах«.
ПІДКАТАЛОГ наративів з питання бажання Росії досягти перемоги в українській війні на своїх умовах.
Мал. Підкаталог наративів з питання бажання Росії досягти перемоги в українській війні на своїх умовах.
Перетин інтересів Росії та Китаю.
Ремарка: червоним контуром на схемі виділено інтереси Китаю, які збігаються з російськими інтересами (точки дотику), а саме:
У категорії «Закінчення української війни» в підпункте російського ультиматуму «Значне зниження військового потенціалу України» Китай також зацікавлений в нейтральному позаблоковому без’ядерному статусу України та її демілітаризації, щоб мати змогу збільшити свій вплив на Київ (причому більшою мірою ніж хотіла б Росія). Це також відповідає і зацікавленості Китаю щодо стримування розширення НАТО.
У підкатегорії ж «Заморозка української війни на умовах РФ» КНР значною мірою зацікавлений у реалізації свого бачення «заморозки», а саме — глибокого заморожування конфлікту на тривалий час. Тобто, Китай відкрито не підтримує територіальний розділ України, але прагне мінімізувати наслідки української війни для Країн Глобального Півдня, а для цього потрібне гарантоване закінчення/припинення гарячої фази конфлікту («не стріляти»). Тому Китай також зацікавлений у тому, щоб Захід не передавав Україні далекобійне озброєння, не давав дозвіл на обстріл російських територій цим озброєнням, та й взагалі КНР виступає за те, щоб в Україну перестали постачати будь-яку зброю.
Але водночас Китай не зацікавлений у тому, щоб українська війна закінчилася виключно на основі російського ультиматуму. В нього існує побоювання, що це гіпотетично може дати Росії можливість значно посилити свій вплив на глобальному рівні та у різних регіонах світу, де інтереси Китаю та Росії перетинаються та конкурують, що може надалі призвести до протистояння між Москвою та Пекіном тією чи іншою мірою.
БІБЛІОТЕКА ПЕРШОДЖЕРЕЛ


