Автор: Артемій ГОРОВОЙ
В минулу п’ятницю Донецьку завершився широко «розпіарений» та пафосно анонсований на всіх пропагандистських ресурсах «інтеграційний форум» «РусскийДонбасс» (рос.)[1], організатором якого виступив «Русскийцентр»(рос.)[2]. Кожен по обидва боки лінії розмежування віднісся до нього по своєму, але що ж російські маріонетки хотіли показати цим заходом і що слід врахувати Україні.
За своєю суттю сама «Доктрина» виступає своєрідним переліком «російських бажань на українському напрямку», який, з дипломатичних міркувань, Російська Федерація сьогодні не може прямо озвучити колективному Заходу й своїм сателітам і тим більше закріпити на державному рівні у публічному документі. Не виключено саме тому при озвучуванні «своїх бажань цільовій аудиторії» країна-агресор скористалась прийнятним і дешевим способом: «медійний десант».
У форумі взяли участь звичайно ж територіальні рупори кураторів — «голови квазідержав» Д.Пушилін та Л.Пасічник, незмінні «руссо-туристо» — депутати Державної думи Федеральних зборів Андрій Козенко і Казбек Тайсанов, відомі російські пропагандисти з вірменським корінням — головний редактор телеканалу «RT» і інформаційного агентства «РоссияСегодня» Маргарита Симоньян, журналіст Роман Бабаян, кінорежисер і телеведучийТигранКеосаян.
В числі тих, чия присутність не була анонсована також відмічені: професор кафедри журналістики Рязанського держуніверситету РФ О.Воронова й доцент кафедри теоретичної та прикладної політології Південного федерального університету РФ (м. Ростов-на-Дону) Т.Бесплова.
Сучасні технології у відео режимі дозволили приєднатись до «форуму» й іншим одіозним особистостям, як то: члену комітету Держдуми у справах СНД і зв’язків зі співвітчизниками К.Затуліну, «голові Державної Ради Республіки Крим» В.Константинову, члену «Ради Федерації ФЗ РФ від законодавчої влади Республіки Крим» С.Цекову та іншим (роль яких у форумі не більше ніж «масовка»).Участь у заході значної кількості представників найбільших російських ЗМІ в першу чергу свідчить про непряму федеральну підтримку форуму, та вказує на спроби країни-агресора надати йому більш вагомого значення, ніж звичайна «базікання про єдність з Росією».
Говорили всі і говорили багато з прогнозованою критикою «нацистської України» і «вознесінням хвалебних од» Росії. Однак, не зважаючи на твердження і заяви пропагандистів, змістова частина «форуму» стала черговим реальним прикладом підміни російськими кураторами понятійного апарату та подальшою вмілою маніпуляцією країною-агресором думками жителів ОРДЛО в тематиках «бажано» і «фактичного» результату.
Першим і яскравим прикладом таких дій є трансформація основних тез «доктрини» в процесі «умовно публічного її обговорення» від першої «згадки» до анонсованої на «форумі».
Так, перша редакція документу містила фактично чіткі наступні цілі:
- Припинення військових дій та розведення військ за межі населених територій.
- Визнання«республік», як російської національної державності для російського народу Донбасу.
- Поглиблення економічної та політичної інтеграціїз РФ (як то комплексна інтеграція підприємств Донбасу з промисловістю РФ.
- Встановлення контролю «квазідержав» над територією усієї Донецької і Луганської області.
- Повноправне входження «республік» до складу РФ в якості її повноправних суб’єктів.
В остаточному ж варіанті презентований на форумі «документ» змінив наголос і набув розмитого контенту:
- Припинення військових дій, усунення військової загрози для населення «Л/ДНР».
- Конституційно-правове і політичне оформлення «Л/ДНР», як російської національної державності для російського народу Донбасу.
- Закріплення основ конституційного устрою «Л/ДНР» шляхом розвитку і підтримки в них інститутів демократії, правової держави та громадянського суспільства.
- Поглибленняекономічної інтеграції з РФ (комплексна інтеграція підприємств Донбасу з промисловістю РФ.
- Інтенсифікація соціально-культурних, науково-виховних та інших зв’язків між «Л/ДНР» та РФ.
- Встановлення контролю «Л/ДНР» над усіма територіями Донецької та Луганської областей.
- Гуманітарна, соціальна, правозахисна, політична та інша підтримка росіян на території України.
Фактично, таку трансформацію документу з боку офіційної Москви слід розцінювати як окреслення нею «червоних ліній» для представників колективного Заходу в питаннях подальшого геополітичного протистояння з ними. Кремль підкреслює власне бажання повернути Україну в зону свого протекторату, для чого по максимуму використовуватиме фактор «російськомовних жителів» та «економічну експансію ТОТ».
Гучні ж заяви та завіряння російських «ручних політиків» під час форуму в дипломатичному контексті (з одного боку) слід розцінювати як уособлення їх особистого ставлення до ситуації в Україні (яскравим підтвердженням є спростування прес-секретарем президента РФ Д.Пєскова висловлювання М.Симоньян «Россия Матушка забери Донбасс домой») і своєрідний політтехнологічний блеф, що має за мету продемонструвати розчарованому в ідеях «русской весны» жителю Донбасу незмінну підтримку регіону з боку «старшого брата» — Кремля.
З іншого боку, ці ж заяви є знаковими «маркерами», що вказують на можливі подальші дії РФ в питаннях ведення гібридної агресії проти України.
Так, член комітету Держдуми у справах СНД і зв’язків зі співвітчизниками К.Затулін непрямо відмітив[3], що офіційна Москва не має намірів в найближчий час визнавати «ЛНР» та «ДНР» як «держави» і включати їх в склад РФ як окремі суб’єкти.
Також, своєї заявою він побічно підтвердив реалізацію Кремлем заходів по централізації системи управління окупованими територіями, що мають за мету оптимізувати бюджетні витрати на утримання ТОТ та зменшити прояви корупції (відмивання коштів) з боку керівників окупаційних адміністрацій.
До того ж, в усіх «офіційних міжнародних зносинах» з «Л/ДНР» (політичні, фінансово-економічні), Росія продовжує визнавати їх виключно «особыми районами Украины» (як в нормативній базі процедур спрощеного набуття громадянства, так і вивезення й реалізації в РФ та за її межами ТМЦ «квазідержав»).
Як наслідок доктринальні засади та заяви рупорів про єдність «Л/ДНР» з Росією насправді є проявами реалізації проекту «дружніх для Москви держав», однак не суб’єкта РФ.
Вітальне звернення у відеорежимі до учасників форуму збоку «голови Державної Ради Республіки Крим» В.Константинова та члена «Ради Федерації ФЗ РФ від законодавчої влади Республіки Крим» С.Цекова, а також депутата Держдуми РФ А.Козенка вказує на зв’язування Кремлем питання вирішення конфлікту на Сході (ТОТ у ДЛО) та анексії Криму (ТОТ АР Крим) в єдиний пакет політико-дипломатичних торгів з США та ЄС, й інформаційної протидії українській «Кримській платформі» та проекту закону «Про державну політику перехідного періоду»;
Заяви голів окупаційних адміністрацій на ТОТ у ДЛО Д.Пушиліна й Л.Пасічника про наміри посилити підтримку «співвітчизників, які проживають на Україні»[4], вказують на підготовку Кремлем нових фінансових та політичних проектів із надання преференцій російськомовним жителям з КТУ.
Такими проектами цілком ймовірно можуть стати розширення об’ємів фінансування «Гуманітарної програми возз’єднання народів Донбасу», попередньо заявлених ініціатив спрощення порядку перетину лінії розмежування для студентів/абітурієнтів й запровадження у внз «республік» дистанційних форм навчання для цих категорій з КТУ, реалізація «Росспівробітництвом» інших проектів.
Як видно, дія доктрини закладена в поширені не лише на ТОТ, а й на всю територію України, при цьому ОРДЛО залишатиметься в якості плацдарму.
В цих умовах головним ризиком для сучасної України з точки зору «позитивного успіху впровадження доктрини» є сприяння Кремля «своїм співітчизникам» у потраплянні до українських органів влади. Не виключено, що більшість діючих і майбутніх програм буде спрямована на молодь, що проживає на як на окупованій території так і в межах КТУ, що у найближчі 5-10 років призведе до неможливості і недоцільності європейській Україні проводити реінтеграцію ОРДЛО дипломатичним шляхом.
На окрему роль заслуговує викладений кураторами в «доктрині» умовний відхід РФ від «силового сценарію» експансії України, що слід вважати успішною реалізацією політики стримування Кремля з боку колективного Заходу та США.
Москва усвідомлює, що пряма й різка ескалація військової агресії в Україні неминуче призведе до посилення санаційного тиску (як то відключення від SWIFT, обмежень на ринку реалізації нафти та в цілому експорту товарів, тощо) та загострення внутрішніх соціальних і економічних проблем самій РФ.
Як наслідок на сучасному етапі для Кремля більш вигідним є збереження відносного «статус-кво» на лінії розмежування (з провокацією контрольованих незначних локальних загострень в період знакових заходів як то засідання ТКГ, для здійснення додаткового тиску на українську сторону).
Разом із тим, в т.ч. через призму подальшої паспортизації жителів ТОТ у ДЛО російськими документами, країна-агресор формує своєрідний «законодавчий маневр» на випадок необхідності застосування силового сценарію: т.зв. «фактор захисту російськомовних жителів». Цей же фактор, за задумом Кремля, має стати своєрідним «бар’єром» для керівництва нашої держави у намірах «нападу» на «республіки» і денонсації «мінських угод» (в презентованій «доктрині», зокрема, це випливає з тез про «усунення військової загрози для населення» і намірів встановлення контролю над усіма територіями Донецької та Луганської областей).
Таким чином, на стратегічному рівні Росія продовжує формувати засади повернення України в сферу свого впливу.
Представлена «доктрина» є не лише своєрідним переліком «червоних ліній» для офіційного Києва і наших зарубіжних партнерів, а й концептуальною основою «пасток», закладених країною-агресором в дипломатичному протистоянні за сфери впливу. Одночасно для тисячів прихильників «русского мира», ця «доктрина» слугує маяком, що боротьба не припинилась, а перейшла в нову фазу.
Далі буде…
[1] Програма форуму включала«пленарне засідання» та круглий стіл. Пленарне засідання розділялось на чотири тематичні блоки: «Історичне минуле Донбасу», «Сучасний період у розвитку Донбасу», «Наше майбутнє з Росією» і «Думки».
[2]«Руський центр» відкритий при Донецькій обласній науковій бібліотеці ім. Крупської у квітні 2010 року в рамках обласної програми «Розвиток російської мови та російської культури у Донецькій області», за сприяння російського фонду «Русский мир». У церемонії відкриття особисто прийняв участь директор фонду «Русский мир» — В. Ніконов.Фонд «Руський мир» засновано на підставі Указу президента РФ від 21.06.2007 року, з метою популяризації російської мови та культури. Засновниками фонду від імені Російської Федерації є Міністерство закордонних справ та Міністерство освіти та науки РФ.
[3]дослівно К.Затулін заявив: «…ви розумієте, що в сьогоднішній ситуації на офіційному рівні в Росії ми не дочекаємося завтра вранці визнання ДНР і ЛНР. Йде серйозна дипломатична робота з Україною і з усіма іншими, для того, щоб все-таки домогтися виконання Мінських угод. … Але це не означає що в Росії вважають, що не треба звертати увагу на вимогу Донбасу, на його бажання увійти в Росію… У Росії здійснюються всі заходи підтримки Донбасу… Сьогодні ми повинні жити і діяти так, як ніби Донецьк і Луганськ вже увійшли до складу Росії. Мені здається, інтеграційний форум — зайвий привід згадати про ідею Новоросії, яка не повинна бути забута».
[4]Дослівно Л.Пасічник та Д.Пушилін заявили:«Ми разом … постараємося підсилити підтримку наших співвітчизників, які проживають на Україні. Будуть віддані відповідні доручення з метою розробки гуманітарної програми, в рамках якої стане можливим діалог зі здоровими політичними силами, здатними стати на захист російськомовного населення і протидіяти націоналізму. …Ми завжди будемо підтримувати співвітчизників, які проживають на території інших областей, підконтрольних Україні. У частині освіти та охорони здоров’я, надання адміністративних та юридичних послуг, адресної допомоги жителям, які опинилися у важких життєвих ситуаціях».
