Спроба посилення політичного впливу Росії в Україні.

Назад до каталогу

Дослідження

Спробу посиленния політичного вливу Росії в Україні Москва намагається здійснити через вибірковій нібито «захист» універсальних цінностей в Україні. Росія висуває звинувачення про нібито зневажання Києвом прав і свобод людини, перш за все, прав нацменшин та російськомовних громадян.

Таким чином Москва хоче досягнути міжнародної пітримки її вимог по збереженню свого впливу в Україні (від захисту російських мови та церкви, до захисту агентів впливу всередені країни, які можуть у майбутньому сформувати політичні партії від лояльних до РФ до таких, які будуть відкрито з проросійським ухилом своїх поглядів та можуть прийти до влади в Україні).

Слід зазначити, що спробу посилення політичного впливу Росії в Україні Москва намагається проштовхнути відразу на двох рівнях:
— за рахунок ультиматуму України (на локальному рівні)
— за рахунок ультиматуму Заходу (на глобальному рівні)

Див. також: Дестабілізація внутрішньої обстановки в Україні через вибори.

Також про плани Росії щодо посилення свого політичного впливу в Україні дивись тут: «Розділ України через референдум і внесення змін до конституції країни — один із варіантів легалізації російського ультиматуму».

Російська сторона в черговий раз озвучила свій наратив/сценарій бачення нібито «плану порятунку української державності». Він складається із декілька пунктів. Розглянемо їх.

Проект конституційні засади «нової держави України» від РФ:
— змінити чинну владу,
— вибрати форму державного правління,
— визначити основоположні принципи існування оновленої України, включно із захистом російської мови і росіян, інших мов і громад, свободу віросповідання.
— зміни до конституції України також мають стосуватися затвердження нових кордонів без Криму, Херсонської, Запорізької областей, «ДНР і ЛНР», які за підсумками референдумом увійшли до складу Росії.

Основна суть конституційних засад т.зв. «нової держави України»:
— Змінити чинну владу (вибори). Це означає, що Москва прагне приходу до влади в Україні лояльного до Росії президента.
— Вибрати/змінити форму державного правління. Це означає змінити форму правління в Україні або на президентську або президентсько-парламентську що потрібно Москві для концентрації влади навколо президента України, лояльного до РФ, і більш відповідає вимогам автократій;
— Визначити основоположні принципи існування оновленої України, включаючи захист російської та інших мов та громад, свободу віросповідання. Це означає  закріпити у конституції України політичний вплив Росії та можливість його розширення.
— Зміни до конституції України також мають стосуватися затвердження нових кордонів (без Криму, Херсонської, Запорізької областей, «ДНР та ЛНР»). Це означає легалізацію анексії територій України через визнання нових кордонів (на користь Росії) у конституції України.

Судячи з смислів, закладених у цьому наративі також можна припустити, що розвиток сценарію може бути за двома різними схемами: одномоментно (ідеальна для Росії схема: всі питання виносяться на один референдум — схема 1) і розтягнутий за часом (поступова: питання вирішуються поступально і потрібно кілька можливо виборчих циклів та референдумів — схема 2).

Схема 1. В один момент часу 

Схема 2. Послідовно в часі

Спільний для двох варіантів сенс наративу в тому, що Україна повинна сама, добровільно або добровільно-примусово, виконати ультиматум Росії щодо змін як територіальної цілісності України, так і свого державного устрою на користь відходу від демократії до автократії, що значно полегшить РФ посилення власного впливу в Україні та дасть їй змогу оголосити про повну й остаточну перемогу не лише над Україною, а й над Заходом загалом. А це вже своєю чергою дасть змогу Москві вийти на переговори із Заходом щодо зміни світоустрою з «позиції сили» та на її умовах (так звані «гарантії безпеки на російських умовах» — договірний розділ миру на зони та сфери впливу).

БІБЛІОТЕКА ПЕРШОДЖЕРЕЛ

04-2. Питання усунення «першопричин» війни

Назад до каталогу

Дослідження

Наративи Москви для ведення прямих переговорів із Заходом на своїх умовах з позиції сили, в т.ч. «про Україну без України» («гарантії безпеки на російських умовах»).
Зв’язок з наративами по питанню «про удари по Росії».

Директор другого департаменту країн СНД МЗС РФ Олексій Поліщук 21 жовтня 2024 року заявив, що «основою мирних переговорів про врегулювання української кризи має стати завдання усунення її першопричин»(умови/ультиматум для Заходу). До них належать:
— «розширення НАТО«,
— «порушення Заходом принципу неподільності безпеки»,
— «нехтування Києвом прав і свобод людини, насамперед, прав нацменшин і російськомовних громадян»

Мал. Складові ультиматуму РФ для Заходу щодо закінчення української війни, перелік причин, які Захід нібито повинен усунути

Для усунення нібито порушень Заходом принципу неподільності безпеки російська сторона висунула свій ультиматум США та НАТО у вигляді «гарантій безпеки».

Російські умови НАТО і США щодо гарантій безпеки («гарантії безпеки по-російськи»)

15 грудня 2021 року російський президент Володимир Путін передав помічниці держсекретаря США Карен Донфрід «конкретні пропозиції» щодо «гарантій безпеки», яких Росія хотіла від Заходу. Через два дні, 17 грудня МЗС РФ на своєму сайті опублікувало ці документи. Проекти домовленостей називалися «Договір між Російською Федерацією і Сполученими Штатами Америки про гарантії безпеки» і «Угода про заходи забезпечення безпеки Російської Федерації і держав-членів Організації Північноатлантичного Договору».

Російський проект договору зі США зокрема передбачав:

— Відмову США від створення військових баз у державах колишнього СРСР і припинення будь-якого військового співробітництва з ними;
— Зобов’язання США унеможливити подальше розширення НАТО на схід і відмову від прийому в Альянс держав колишнього СРСР;
— Відмова Росії і США від розгортання ракет середньої і меншої дальності в місцях, з яких вони можуть вражати цілі на території іншої сторони;
— Зобов’язання сторін не розгортати ядерну зброю за межами своїх кордонів; повернути зброю, розгорнуту раніше поза межами національних територій; ліквідувати зарубіжну інфраструктуру для розміщення ядерної зброї; не проводити навчань з відпрацюванням застосування ядерної зброї; не навчати військових неядерних держав застосовувати ядерну зброю;
— Зобов’язання сторін утриматися від польотів важких бомбардувальників поза своїм небом і від присутності бойових кораблів у районах поза національними водами, звідки можуть бути вражені цілі на території іншої сторони;
— Невтручання у внутрішні справи, включно з відмовою від підтримки організацій, груп і окремих осіб, які виступають за «неконституційну зміну влади», а також будь-яких дій, які мають на меті зміну політичного або соціального ладу однієї зі сторін.

Проект Росії договору з НАТО передбачав:

— Виведення з території країн, що стали членами НАТО після 1997 року, всіх збройних сил і військової інфраструктури іноземних держав, що з’явилися там за наступні роки;
— Виключення подальшого розширення НАТО, зокрема приєднання України, а також інших держав;
— Відмова НАТО від будь-якої військової діяльності в Україні, у Східній Європі, Закавказзі та Центральній Азії;
— Підтвердження того, що сторони «не розглядають одна одну як супротивників» і готові «мирно вирішувати всі міжнародні суперечки, а також утримуватися від будь-якого застосування сили»;
— З метою «виключення виникнення інцидентів» сторони зобов’язуються відмовитися проводити військові навчання та інші дії «понад бригадного рівня» в узгодженій прикордонній смузі;
— Створення гарячих ліній для екстрених контактів між Росією і НАТО.

БІБЛІОТЕКА ПЕРШОДЖЕРЕЛ