Пояснювальна модель побудови структури та взаємозв’язку наративів РФ (дослідження)
Вступ.
ЗАГАЛЬНИЙ ЗМІСТ КАТАЛОГУ / Перетин інтересів Росії та Китаю.
Основні складові категорій Каталогу:
Категорія: Зменшення впливу Заходу в міжнародному просторі через українську воїну.
— Підкатегорія: «Наративи про те, що українська війна — це нібито пряме військове протистояння Росії із Заходом».
— Підкатегорія: «Наративи про необхідність зниження інтернаціоналізації конфлікту в Україні»
— Підкатегорія: «Наративи про дискредитацію НАТО, про звинувачення участі НАТО в конфлікті»
Приклади наративів підкатегорій в інформаційному полі
-Підкатегорія «Перемога Росії в українській війні»
• ПІДКАТАЛОГ наративів з питання бажання Росії досягти перемоги в українській війні на своїх умовах / Перетин інтересів Росії та Китаю.
• Підкатегорія: «переговори про закінчення української війни можуть бути тільки на російських умовах».
• Підкатегорія: «для заморозки/паузи в українській війні Росії необхідні міні-гарантії безпеки на її умовах»
Приклади наративів підкатегорії в інформаційному полі
• Підкатегорія: «Дестабілізація внутрішньої обстановки в Україні через вибори».
Варіант 1. Вибори президента України.
Приклади наративів підкатегорії в інформаційному полі
Категорія: Посилення впливу Росії у світі за рахунок руйнування консолідації проти РФ
— Підкатегорії «Руйнування консолідації всередині самого Заходу (відрив ЄС від США та Великобританії)» та «Руйнування консолідації Заходу та України (відрив України від ЄС)»;
Приклади наративів підкатегорії в інформаційному полі
Підкатегорія: «недопущення консолідації позицій КГП та України/Заходу»
Приклади наративів підкатегорії в інформаційному полі
Посилання на першоджерела.
Вступ
Передумови (першопричини): Росія зіткнулася з проблемою реального зниження своєї конкурентної спроможності в міжнародному просторі, як стосовно Заходу, так і стосовно Країн Глобального Півдня, які стрімко розвиваються (КГП).
Головна мета РФ: Москва має на меті прямі переговори Росії із Заходом щодо зміни світоустрою (так звана «багатополярність по-російськи» — договірний поділ світу із Заходом на зони і сфери впливу для збереження/фіксації за Росією її політичного, економічного і військового впливу на глобальному і регіональних рівнях на її умовах без справедливої конкуренції).
Інструменти: як інструмент для досягнення своєї мети Росія використовує агресію проти України — українську війну (український конфлікт, т.зв. «СВО»), за допомогою якої Росія прагне створити для себе видимість «позиції сили» для переговорів із Заходом щодо досягнення головної мети — зміни світоустрою.
Завдання РФ поточного періоду: для створення видимості «позиції сили» РФ у переговорах із Заходом Росії потрібні коригування в таких напрямках:
- Зменшення впливу Заходу в міжнародному просторі;
- Посилення впливу Росії у світі за рахунок руйнування консолідації проти РФ — зменшення/подолання часткової ізоляції.
Таким чином, можна виділити два основних напрямки (категорії) наративів Росії у міжнародному просторі, які у свою чергу складаються з підкатегорій (мають суть, мету, власні проміжні/поточні завдання та наповнення). Вони логічно взаємопов’язані між собою, включені до загального сценарію як його складові та призначені для досягнення Москвою її головної мети — організації прямих переговорів Росії із Заходом щодо зміни світоустрою на договірній основі.
Таким чином можна виділити дві категорії в каталогу наративів:
- Категорія: «Зменшення впливу Заходу в міжнародному просторі через українську війну»
- Категорія: «Посилення впливу Росії у світі за рахунок руйнування консолідації проти РФ».
Кожна з цих категорій мають підкатегорії.
Категорія: «Зменшення впливу Заходу в міжнародному просторі через українську війну» має складові напрямків (підкатегорії):
- Підкатегорія: «Наративи про те, що українська війна — це нібито пряме військове протистояння Росії із Заходом»;
- Підкатегорія: «Наративи про необхідність зниження інтернаціоналізації конфлікту в Україні»;
- Підкатегорія: «Наративи про дискредитацію НАТО, про звинувачення нібито участь НАТО в конфлікті»;
- Підкатегорія: «Наративи про «перемогу» РФ в українській війні».
Мал. Складові категорії «Зменшення впливу Заходу у міжнародному просторі через українську війну»
Категорія: «Посилення впливу Росії у світі за рахунок руйнування консолідації проти РФ» має складові напрямків (підкатегорії):
- Підкатегорія: «Ослаблення/руйнування консолідації всередині Заходу (відрив ЄС)»;
- Підкатегорія: «Ослаблення/руйнування консолідації України із Заходом (відрив України)»;
- Підкатегорія: «Недопущення консолідації позицій КГП, держав з колишніх радянських республік і України/Заходу (відрив КГП)».
Мал. Складові категорії «Посилення впливу Росії у світі за рахунок руйнування консолідації проти РФ».
ЗАГАЛЬНИЙ ЗМІСТ КАТАЛОГУ
Таким чином загальну картину каталогу наративів щодо впливу РФ у міжнародному просторі щодо українського конфлікту можна умовно відобразити за допомогою такої схеми, в якій відображено основні категорії та підкатегорії напрямів наративів.
Мал. Каталог наративів про вплив РФ у міжнародному просторі по українській війні та його складові.
Перетин інтересів Росії та Китаю.
Ремарка: червоним контуром на схемі виділено інтереси Китаю, які збігаються з російськими інтересами (точки дотику), а саме:
У категорії «Зменшення впливу Заходу в міжнародному просторі» насамперед Китай зацікавлений у дискредитації НАТО, ослаблення його військово-політичного впливу у світі. Згодом це може означатиме заборону на розширення НАТО в міжнародному просторі (як кількісне, так і територіальне), а отже, присутність НАТО в АТР стане неможливим або буде значно ускладненим, що значною мірою відповідає інтересам Китаю.
У категорії ж «Посилення впливу Росії у світі за рахунок руйнування консолідації проти РФ» КНР значною мірою зацікавлений у реалізації сценарію ослаблення/руйнування консолідації всередині Заходу (відрив ЄС від партнерів і союзників, що може допомогти КНР посилити власний вплив на ЄС), а також може мати певну зацікавленість у руйнуванні консолідації України із Заходом (відрив України від країн демократичного табору та ЄС з подальшим її визнанням автократії як найдосконалішої моделі, що дасть можливість Китаю посилити свій вплив в Україні).
Однак, водночас Китай меншою мірою зацікавлений у посиленні впливу конкретно Росії в міжнародному просторі.
Складові категорій Каталогу.
Розглянемо окремо кожну категорію та підкатегорії, що до неї входять:
Зменшення впливу Заходу в міжнародному просторі:
- Підкатегорія: «Наративи про те, що українська війна — це нібито пряме військове протистояння Росії із Заходом».
- Підкатегорія: «Наративи про необхідність зниження інтернаціоналізації конфлікту в Україні»
- Підкатегорія: «Наративи про дискредитацію НАТО, про звинувачення участі НАТО в конфлікті»
- Підкатегорія «Перемога Росії в українській війні»
Посилення впливу Росії у світі за рахунок руйнування консолідації проти РФ — зменшення/подолання часткової ізоляції:
- Підкатегорія: «Руйнування консолідації всередині самого Заходу (відрив ЄС від США та Великобританії)»
- Підкатегорія: «Руйнування консолідації Заходу та України (відрив України від ЄС)»;
- Підкатегорія: «Недопущення консолідації позицій КГП та України/Заходу»
Категорія: Зменшення впливу Заходу в міжнародному просторі через українську війну.
Суть: Москва домагається підвищення Росією статусу і значущості конфлікту в Україні для розв’язання власних цілей і завдань зі створення сприятливих умов для Росії з позиції сили в переговорах із Заходом (звинувачення Заходу і НАТО в залученні у війну).
Мета. Москва добивається збереження за Росією статусу «глобального гравця» через домовленості із Заходом, серед котрих:
- прийняття «гарантій безпеки по-російськи»,
- поділ зон і сфер впливу в міжнародному просторі (у т.ч. визнання легітимності територіального поділу України на глобальному рівні),
- зняття санкцій і обмежень з Росії тощо.
Завдання: вийти на прямі переговори Росії та Заходу щодо завершення українського конфлікту на російських умовах і з позиції сили (посилення впливу РФ) — програш/капітуляція України, консолідація навколо Росії та її інтересів КГП, відміна санкцій або створення системи з обходу санкцій тощо.
Основні складові напрямків (підкатегорії) цього блоку наративів:
- Наративи про те, що «українська війна — це нібито пряме військове протистояння Росії із Заходом»;
- Наративи про «необхідність зниження інтернаціоналізації конфлікту в Україні»;
- Наративи про «дискредитацію НАТО, про звинувачення нібито участь НАТО в конфлікті»;
- Наративи про «перемогу» РФ в українській війні.
Мал. Суть, цілі, завдання та складові категорії «Зменшення впливу Заходу в міжнародному просторі через украинскую войну».
Підкатегорія: Наративи про те, що українська війна — це нібито пряме військове протистояння Росії із Заходом.
Суть: Росія використовує підміну понять — військова «перемога» Росії в Україні (на локальному рівні) нібито означає військово-політичну «перемогу» Росії над Заходом (на глобальному рівні).
Мета: Москва добивається створення для Росії видимості позиції сили в переговорах із Заходом, щоб посилити можливість просувати йому свої умови/ультиматуми.
Завдання: Москва прагне дискредитації Заходу, як нібито винуватця/зачинника війни в Україні (перекладання відповідальності за агресію — виправдання дій Росії).
Загроза для Росії: Москві потрібно не допустити реального вступу у війну Росії проти України країн Заходу на боці України (фізичного вступу у війну Заходу).
Мал. Складові підкатегорії «Українська війна – це нібито пряме військове протистояння Росії із Заходом.
Підкатегорія: Наративи про необхідність зниження інтернаціоналізації конфлікту в Україні
Суть: мінімізація допомоги Україні інших країн у війні.
Мета: Москва прагне зберегти домінування у військових діях на полі бою в Україні та зміцнити позицію сили РФ у переговорних процесах.
Завдання: Москві потрібно дискредитувати і знизити участь в українській війні неформальних представників різних країн Заходу і КГП на боці України, довести її незаконність, знизити/послабити вплив України на них.
Загроза для Росії: інтернаціоналізація конфлікту в Україні з боку Заходу може призвести до ослаблення сил РФ (втрата домінування у війні), прямого військового зіткнення Росії та країн Заходу/НАТО, а також інших країн.
Мал. Складові підкатегорії «Наративи про необхідність зниження інтернаціоналізації конфлікту в Україні».
Підкатегорія: Наративи про дискредитацію НАТО, про звинувачення участі НАТО в конфлікті
Суть: мінімізація допомоги НАТО Україні у війні.
Мета: Москва добивається ослаблення впливу НАТО у світі та регіонах (недопущення розширення НАТО, зокрема за рахунок країн пострадянського простору, обмеження участі НАТО в міжнародному просторі в різних регіонах тощо), ослаблення консолідації всередині Альянсу (руйнування НАТО), нав’язування Росією своїх умов НАТО через «гарантії безпеки на російських умовах» (поділ зон і сфер військового впливу).
Завдання: Москва хоче дискредитувати НАТО, як нібито винуватця / призвідника і прямого учасника війни в Україні як для українців, так і для Заходу і КГП (виправдання дій Росії, пошук винного, ухилення від відповідальності і т.д.).
Загроза для Росії: Москві потрібно не допустити реального вступу у війну Росії проти України НАТО на боці України (фізичного вступу у війну НАТО).
Мал. Складові підкатегорії «Наративи про дискредитацію НАТО, про звинувачення участі НАТО в конфлікті»
Приклади наративів підкатегорії в інформаційному полі
Основні напрями тез цих наративів в різних інтерпретаціях періоду — докладніше з повним змістом текстів і посилань див. «Першоджерела наративів», як цитати декілька прикладів:
Від перемоги Росії і російського народу над агресивною віссю на чолі зі США в Україні залежить виживання людства, і в цій боротьбі у РФ багато союзників. Ситуація в Україні є одним із фронтів ескалації третьої світової війни. Це не двосторонній конфлікт, це один із фронтів ескалації сьогодні третьої світової війни. Це, звісно, не локальний конфлікт і не вираження якоїсь агресивності Росії проти «бідної, білої і пухнастої» України. Це війна і треба називати речі своїми іменами
Мир у конфлікті на Україні настане, коли Захід визнає свою поразку.
Захід зміг спонукати уряд Зеленського розв’язати війну, в якій Росія мала зазнати стратегічної поразки.
Це нова форма війни, в якій Захід постачає стратегічну зброю, а місцевий союзник — гарматне м’ясо.
Україну використовують для створення критичних загроз безпеці Росії.
Країни Заходу програють війну в Україні, але, як і раніше, не хочуть її припиняти і визнавати свою невдачу.
Захід не перестає повторювати, що їхній союзник має перемогти, насправді вони самі хочуть перемогти Росію.
Президент Росії Володимир Путін бере гору над Заходом, долаючи санкції і виграючи в бойових діях на Україні.
Вашингтон стоїть за атакою українських підрозділів на Курську область, таким чином США хотіли промацати можливість вторгнення в Росію.
Спроби Заходу завдати «стратегічної поразки» Росії безперспективні, це сізіфова праця, справжніми двигунами, спонсорами і вигодонабувачами цієї кровопролитної кризи є очолювані США західні країни.
Україна не в змозі самостійно проводити будь-які переговори через втрату своєї суб’єктності, ситуація для Києва в цьому питанні склалася патова.
Опонентом у переговорах на Україні має виступати західне співтовариство на чолі зі США.
США так і не запропонували свого варіанту мирного врегулювання конфлікту в Україні.
Польські, французькі та грузинські бойовики особливо широко представлені серед іноземних найманців на Україні. Чисельність сформованого Заходом «Інтернаціонального легіону територіальної оборони України» сягнула 18 тисяч осіб із понад 85 країн, включно з державами пострадянського простору.
Спецслужби країн НАТО перекидають бойовиків із Близького Сходу в зону спеціальної військової операції для участі в бойових діях на боці Києва.
Пріоритет віддають вихідцям із російських республік Північного Кавказу, держав Південного Кавказу і Центральної Азії. Сформовані з них спеціальні загони і мобільні групи націлюються головним чином на здійснення диверсійно-терористичних акцій проти підрозділів ЗС РФ у Сирії, а з 2022 року — і в Україні…
Безвідповідальні заяви влади Франції про розміщення західних сил на території України і практичні кроки в цьому напрямку призведуть до повномасштабного зіткнення країн НАТО з Росією.
західні військовослужбовці давно працюють на Україні, це частина гібридної війни НАТО і ЄС проти Росії.
Реальні причини українського конфлікту лежать поза інтересами народу, колективний Захід для досягнення своїх цілей зіштовхнув росіян і українців.
Однією з причин є бажання НАТО просунутися на схід.
Саме цього домагаються Великобританія і США, які хочуть поставити на коліна не тільки Росію, а й Німеччину з Францією.
світ може бути тільки в тому разі, якщо НАТО не тільки перестане рухатися на схід, а й диктувати політику всій Європі в цілому.
Володимир Зеленський намагається формалізувати залученість блоку НАТО в конфлікт, саме на це націлений просувний ним «план. (Зеленський — ред.) хоче формалізувати пряму залученість НАТО в конфлікт навколо України.
Захід безсоромно пішов на розширення НАТО на схід, а також порушення Мінських і Брюссельських угод.
Підкатегорія «Перемога» Росії в українській війні»
Суть. Росія прагне переконати міжнародне співтовариство, що вона вже є переможцем української війни. Для цього Росія вживає певних дій як на полі бою, так і в інформаційному просторі через наративи та акції впливу, в першу чергу спрямовані на Країни Глобального Півдня і безпосередньо на саму Україну, а також на країни Заходу.
Серед основних складових можна виділити такі пропозиції та напрямки:
- Закінчення української війни на умовах РФ (ультиматум Україні);
- Заморозка української війні на умовах РФ (торги с Україною та Заходом);
- Дестабілізація внутрішньої обстановки в Україні через вибори.
Мал. Складові підкатегорії «перемога» РФ в українській війні.
ПІДКАТАЛОГ наративів з питання бажання Росії досягти перемоги в українській війні на своїх умовах.
Кожна ця складова також має свою суть, цілі, власні проміжні/поточні завдання та наповнення. Таким чином загальну картину підкатегорії «Перемога Росії в українській війні» зо всіма її складовими можна умовно відобразити за допомогою додаткової розширеної схеми, в якій відображені головні складові кожного підпункту безпосередньо по Україні.
Мал. Підкаталог наративів з питання бажання Росії досягти перемоги в українській війні на своїх умовах.
Перетин інтересів Росії та Китаю.
Ремарка: червоним контуром на схемі виділено інтереси Китаю, які збігаються з російськими інтересами (точки дотику), а саме:
У категорії «Закінчення української війни» в підпункте російського ультиматуму «Значне зниження військового потенціалу України» Китай також зацікавлений в нейтральному позаблоковому без’ядерному статусу України та її демілітаризації, щоб мати змогу збільшити свій вплив на Київ (причому більшою мірою ніж хотіла б Росія). Це також відповідає і зацікавленості Китаю щодо стримування розширення НАТО.
У підкатегорії ж «Заморозка української війни на умовах РФ» КНР значною мірою зацікавлений у реалізації свого бачення «заморозки», а саме — глибокого заморожування конфлікту на тривалий час. Тобто, Китай відкрито не підтримує територіальний розділ України, але прагне мінімізувати наслідки української війни для Країн Глобального Півдня, а для цього потрібне гарантоване закінчення/припинення гарячої фази конфлікту («не стріляти»). Тому Китай також зацікавлений у тому, щоб Захід не передавав Україні далекобійне озброєння, не давав дозвіл на обстріл російських територій цим озброєнням, та й взагалі КНР виступає за те, щоб в Україну перестали постачати будь-яку зброю.
Але водночас Китай не зацікавлений у тому, щоб українська війна закінчилася виключно на основі російського ультиматуму. В нього існує побоювання, що це гіпотетично може дати Росії можливість значно посилити свій вплив на глобальному рівні та у різних регіонах світу, де інтереси Китаю та Росії перетинаються та конкурують, що може надалі призвести до протистояння між Москвою та Пекіном тією чи іншою мірою.
Підкатегорія: «переговори про закінчення української війни можуть бути тільки на російських умовах».
Суть: Президент Росії Володимир Путін 14 червня 2024 року назвав такі передумови (умови в ультимативній формі) до врегулювання українського конфлікту, серед котрих виділімо основні складові ультиматуму:
- повне виведення ЗСУ з «ДНР», «ЛНР», Запорізької та Херсонської областей;
- визнання територіальних реалій, «закріплених» тільки в російській Конституції;
- нейтральний позаблоковий без’ядерний статус України;
- її демілітаризація і денацифікація;
- забезпечення прав, свобод та інтересів російськомовних громадян;
- скасування всіх антиросійських санкцій.
Мал. Складові ультиматуму РФ для України щодо закінчення української війни.
Також директор другого департаменту країн СНД МЗС РФ Олексій Поліщук 21 жовтня 2024 року заявив, що «основою мирних переговорів про врегулювання української кризи має стати завдання усунення її першопричин» (умови/ультиматум для Заходу). До них належать:
- розширення НАТО,
- порушення Заходом принципу неподільності безпеки,
- нехтування Києвом прав і свобод людини, насамперед, прав нацменшин і російськомовних громадян
Мал. Складові ультиматуму РФ для Заходу щодо закінчення української війни, перелік причин, які Захід нібито повинен усунути
Підкатегорія: для заморозки/паузи в українській війні Росії необхідні Міні-гарантії безпеки на її умовах
Також можна зазначити, що вимальовуються контури умов РФ для тривалого заморожування українського конфлікту, т.зв. «міні-гарантії» для Росії.
Російська сторона заявила, що заява Києва про можливе зупинення бойових дій спрямована нібито лише на те, щоб вплинути на президентську кампанію в США. Але водночас наразі (моніторинг за жовтень 2024 року) серед наративів щодо умов Росії для тривалого заморожування конфлікту обговорюються (торгуються) такі напрямки:
- Питання/торг про визнання територіального поділу України (Україну «вмовляють» добровільно визнати легітимною анексію Росією її територій);
- Питання/торг про блокування вступу України в НАТО при заморожуванні конфлікту (РФ хоче гарантій не вступу України в НАТО при зупинці/заморожуванні конфлікту)
- Питання/торг про передачу Україні далекобійного озброєння для ударів углиб Росії (Росія домагається гарантій незастосування по російській території такого озброєння і вдається до погроз)
- Питання/торг про припинення постачання озброєнь Україні загалом (Росії потрібні гарантії, що Захід не буде озброювати ЗСУ після встановлення перемир’я в Україні)
- Питання/торг про визнання поразки України на полі бою (Москва просуває наратив про те, що «перемога» Росії в Україні нібито означатиме «перемогу» Росії над Заходом, щоб вийти на прямі переговори РФ-Захід з позиції сили)
- Питання/торг захисту російської мови та російської православної церкви в Україні (інструменти Росії посилення свого впливу в Україні через вибірковий нібито захист універсальних цінностей за Статутом ООН).
Мал. Складові питань/торгів Росії для заморозки/паузи в українській війні.
Також питання/торги, окреслені в наративах за жовтень місяць, можна відобразити в накладенні на схему ультиматуму РФ до України по закінченню українського конфлікту, де видно, що питанням «зниження військового впливу Заходу та військового потенціалу України» Росія приділяє значну увагу у вимогах заморозки, а питання «підвищення власного економічного потенціалу» планують реалізувати через створення та реалізацію системи з обходу санкцій (СОС).
Мал. Складові підкатегорії «міні-гарантій» безпеки на умовах Росії для заморозки/паузи в українській війні.
Приклади наративів підкатегорії в інформаційному полі
Основні
напрями тез цих наративів в різних інтерпретаціях періоду — докладніше з повним
змістом текстів і посилань див. «Першоджерела наративів», і як цитати декілька прикладів
Питання/торг про визнання територіального поділу України. Суть: Україну «вмовляють» добровільно визнати легітимною анексію її територій Росією.
За закритими дверима в Києві нібито ведуться переговори про угоду, за якою Росія збереже фактичний контроль над приблизно п’ятою частиною України;
У Києві нібито почали обговорювати сценарій завершення конфлікту, згідно з яким Україна відмовиться від жорсткої позиції щодо повернення втрачених територій;
Вашингтон нібито чекає від Києва більшої гнучкості в питанні врегулювання українського конфлікту і переходу до обговорення можливих компромісів, зокрема — обговорення можливих територіальних компромісів;
Приєднані до Росії регіони, їхня територія, люди, які проживають на ній, не можуть бути предметом торгу. Вони нібито зробили свій вибір на «референдумі» і назавжди «повернулися» до складу Росії.
Під час завершення конфлікту в Україні Києву нібито доведеться відмовитися від уже втрачених територій. У Росії немає причин залишати поле бою з порожніми руками, і Україні нібито доведеться поступитися територією — можливо, під виглядом «підконтрольної Росії буферної зони» або іншого спритного виправдання.
Росія у 2025 році нібито може домогтися своїх цілей у конфлікті на Україні. Надії на абсолютну перемогу тануть, а підтримка Заходу нібито слабшає. Україна нібито піде на компроміс із Росією поступиться територією в обмін на деякі гарантії безпеки з боку Заходу.
Питання/торг про блокування вступу України до НАТО при заморожуванні конфлікту. Суть: РФ хоче гарантій не вступу України в НАТО при зупинці/заморожуванні конфлікту.
Прийняти Україну в НАТО нібито можуть, якщо країна здобуде перемогу над Росією. Тобто нібито поки вона цього не доб’ється, усі розмови про можливий вступ до Північноатлантичного блоку передчасні.
Екс-генсек НАТО Єнс Столтенберг припустив, що в обмін на прийом до НАТО Україна могла б відмовитися від втрачених під час конфлікту територій. Заяви Столтенберга й екс-прем’єра Британії Бориса Джонсона можуть свідчити про те, що на Заході опрацьовують варіанти вирішення українського конфлікту, пропонуючи Україні членство в НАТО з метою нібито «не допустити краху режиму Володимира Зеленського».
Ключовий пункт плану Володимира Зеленського, що передбачає вступ до НАТО — нібито фатальний крок для України.
Заступник голови Радбезу РФ Дмитро Медведєв із глузуванням прокоментував один із пунктів «плану перемоги» України, що полягає в «запрошенні Києва до НАТО», пообіцявши, що після цієї події «труп України» незабаром викинуть на смітник.
НАТО нібито нічого не отримає від участі підрозділів ЗСУ в контингенті альянсу в Європі, як це пропонує президент України Володимир Зеленський у своєму «плані» щодо врегулювання конфлікту. Наразі з точки зору участі України в НАТО це нічого НАТО не додасть.
Недопущення розширення НАТО на територію України — одне з найважливіших завдань СВО. Росія нібито не допустить вступу залишків України до НАТО.
Київський режим нібито відновив ядерний шантаж, щоб домогтися запрошення в НАТО. Такий шантаж нібито спрямований насамперед на західні країни, від яких київський режим хоче домогтися рішення про запрошення в НАТО в рамках просування так званого «плану перемоги».
У РФ заявили, що членство України в НАТО нібито абсолютно неприйнятне для Росії і не може бути частиною будь-яких мирних домовленостей.
Питання/торг про передачу Україні далекобійного озброєння для ударів углиб Росії. Суть: Росія домагається гарантій, що далекобійне озброєння для ударів углиб РФ і дозвіл на нанесення таких ударів із західної зброї Захід заблокує. Це питання можна розглядати як предмет торгу. Загроза для РФ: Дозвіл Заходу застосовувати далекобійну зброю для ударів углиб Росії може нести ризики для Москви, які можуть призвести як до підвищення рівня ескалації (аж до прямого військового зіткнення Росії і НАТО, чого Москва намагається ретельно уникнути), так і до втрати домінування РФ на полі бою в Україні, що теж украй небажано за теперішніх умов для Кремля. Тому цьому питанню приділяється найбільша увага в інформаційному просторі, і Росія вдається до значних погроз.
Усі «формули миру», які надходять від співчуваючих країн, нібито не пов’язуються з тим прагненням цих же країн передати Україні далекобійне озброєння для ударів углиб Росії.
Прозвучали звинувачення про те, що американська влада передає Україні свої військові розробки для подальших ударів по території Росії. Захід нібито нахабно провокує Росію на удар по Україні ядерною зброєю, щоб підірвати її суверенітет, а самому залишитися осторонь.
У РФ заявили, що оцінка Росією ролі, яку США відіграють в українському конфлікті, потураючи найруйнівнішим задумам Києва, не змінилася після заяв Пентагону про те, що обмеження на використання американської зброї для ударів углиб території РФ залишаються чинними для Києва. У Росії також заявили, що РФ потрібні не якісь сигнали, а реальне свідчення того, що приходить розуміння і безперспективності курсу на безоглядну підтримку київського режиму, і тих небезпек, які загострюються в умовах, коли цей курс не переглядають…
Висловлювалися припущення, що президент США Джо Байден нібито зі скепсисом поставиться до головних пунктів «плану перемоги» Зеленського через наявність у ньому прохання про використання далекобійної зброї для ударів углиб Росії та про прискорений вступ України до НАТО.
Озвучувалася теза про те, що використання західної зброї дальньої дії для ураження об’єктів на російській території нібито становить серйозну загрозу для Європи.
Захід не підтримає «план перемоги» Володимира Зеленського і не дозволить наносити ракетні удари вглиб Росії, нібито тому, що ніхто не хоче третьої світової війни, це неефективно і не більше ніж піар-кампанія Зеленського,
Нібито зростаюча залученість західних країн у конфлікт в Україні, прагнення завдати максимальної шкоди Росії загрожують прямим військовим зіткненням ядерних держав.
Путін заявив, що Росія готова до загострення міжнародної ситуації, водночас не вона своєю політикою веде до ескалації, на загострення «грають» ті, хто стоїть на іншій стороні. Він також підкреслив, що українські військові не можуть використовувати західні ракети без прямої участі офіцерів країн НАТО.
У РФ висловили думку, що у США є перелік цілей на території РФ, і вони в такий спосіб через Зеленського і радника глави його офісу Михайла Подоляку, які озвучували «план перемоги», нібито сказали Росії: «Усе, що у вас є, — на все націлені наші можливості ураження цих цілей». Оголошення Зеленським «плану перемоги» було своєрідним ультиматумом США Росії, припустили в РФ.
У Росії також закликали владу США утриматися від постачань ракет великої дальності «Томагавк» Україні та не йти на поводу в Зеленського, який вирішив, вочевидь, нібито розпалити нову світову війну.
Питання/торг про припинення поставок озброєнь Україні загалом. Суть: У Росії виступають категорично проти будь-яких поставок озброєнь Україні, побоюючись втратити своє домінування на полі бою.
Нібито є розуміння того, що Європа не здатна виробляти зброю, яка необхідна Україні, і навіть із вливанням європейських грошей український оборонний сектор сильно відстає від російського за обсягами виробництва.
У Росії запропонували закріпити за країнами-спонсорами України, які постачають їй зброю, статус фашистських
Росія вважає, що постачання озброєнь Україні заважає врегулюванню, безпосередньо втягує країни НАТО в конфлікт і є «грою з вогнем».
У РФ заявили, що якщо і говорити про залучення в український конфлікт третьої сторони, то це нібито країни НАТО, які відкрито постачають в Україну летальну зброю, інструкторів і найманців.
У РФ заявили, що Москва сподівається, що влада країн Європи з часом зрозуміє непотрібність витрат на допомогу Україні. Там підкреслили, що нібито видно, що багато європейських країн почали відчувати певні труднощі в плані мобілізації можливостей свого військово-промислового комплексу (ВПК)… Ми сподіваємося, що це розуміння непотрібності таких витрат буде більш енергійно досягати все більшої кількості адресатів серед європейських країн.
Президент Білорусі Лукашенко прямо заявив, що Росії потрібні гарантії, що Захід не озброюватиме ЗСУ після встановлення перемир’я в Україні.
Запитання/торг про визнання поразки України на полі бою. У Москві позначають, що «перемога» Росії в Україні нібито означає «перемогу» Росії над Заходом. Якщо Україна визнає свою поразку, це дасть можливість Росії не тільки вимагати виконання Україною умов свого ультиматуму, але також вимагати від Заходу прямих переговорів про долю світу з позиції сили Росії.
Трансляція тез про те, що Українські війська нібито у будь-який момент можуть зазнати поразки на передовій.У РФ заявили, що «План перемоги» Володимира Зеленського є нібито офіційним визнанням поразки, визнанням у тому, що спецоперація нібито необхідна та закономірна.У РФ також заявили, що нібито без «прямого вступу» Заходу у війну з Росією, чого так «пристрасно» хочуть у Києві, українські війська й надалі нестимуть втрати і відступатимуть, і нібито «ніяких ефективних планів», які могли б змінити катастрофічну для ЗСУ ситуацію, що на Заході придумати не можуть.
Питання/торг щодо статусів російської мови та російської православної церкви в Україні. Суть: Питання статусу російської мови та статусу російської православної церкви в Україні – це питання спроби посилення Росією свого впливу в Україні через нібито захист універсальних цінностей.
Путін заявив, що у Статуті ООН спочатку згадується право націй на самовизначення, а також вказується на необхідність дотримання прав людини незалежно від раси, статі, мови та релігії. Він наголосив, що нібито київський режим повністю ігнорує ці пункти щодо російськомовного населення України, «як ігнорували протягом багатьох років такі ж права мешканців Донбасу».Транслювалися тези про те, що релігійна та мовна політика української влади, яка нібито призводить до роз’єднання суспільства, є смертельно небезпечною для країни.Транслювалися тези про те, що політика мовного переслідування в Україні нібито завдає країні більшої шкоди, ніж збройний конфлікт із Росією.У РФ заявили, що українці, які нібито зіткнулися з побутовими проблемами, приниженнями та дискримінацією за мовною ознакою, не тільки перебираються до Росії, а й у масовому порядку переїжджають до регіонів, які увійшли до складу нашої країни за підсумками референдумів восени 2022 року.
Підкатегорія: «Дестабілізація внутрішньої обстановки в Україні через вибори».
Суть: Росії необхідно зламати внутрішній опір України через дестабілізацію обстановки всередині країни. Щоб зламати внутрішній опір України, Росія здійснює комплекс заходів щодо дестабілізації внутрішньої обстановки в Україні, використовуючи тему «виборів» як інструмент зміни політики всередині України на користь посилення російського впливу.
Мета:
- Варіант 1. при значному зниженні впливу Заходу та втраті Україною військового потенціалу призвести до влади в Україні більш лояльного до РФ лідера/президента, який добровільно погодиться на виконання умов ультиматуму РФ, насамперед щодо вирішення територіальних претензій на користь РФ та дасть можливість посилити вплив РФ на Україну. Або привести до влади більш слабкого лідера, якій не зможе вирішувати самостійно складні питання і консолідувати українську націю на продовження спротиву проти російської агресії.
- Варіант 2. призвести до повної втрати легітимної державності в Україні.
Завдання:
- Варіант 1. створити відповідний «запит на зміну влади» та «вибори нового президента» всередині України, створити запит на підтримку Заходом таких виборів (запит Заходу на зміну лідера в Україні), а також «підібрати/створити» та «просунути» зручну для Росії кандидатуру всередині України, що відповідає її інтересам;
- Варіант 2. створити умови, за яких не буде можливості визнання результатів будь-яких виборів (наприклад, частина населення перебуває в РФ і є труднощі щодо участі цієї частини у виборах, що може призвести до невизнання будь-яких результатів виборів; масовий результат населення України за кордон скасування військового стану через вибори, в т.ч. в Росію і т.д.).
Мал. Складові підкатегорії «Дестабілізація внутрішньої обстановки в Україні через вибори»
Розглянемо складові, що входять до складу Варіанту 1.
Варіант 1. Вибори президента України.
Суть: спроба Росії посилити вплив Росії в Україні через президентські вибори.
Мета: прихід до влади в Україні більш лояльного до РФ лідера/президента або більш слабшого лідера.
Завдання:
- Персональна дискредитація чинного президента Зеленського (не допустити на виборах висування кандидатури чинного президента через його позицію щодо РФ, її ультиматуми та інтереси Росії або максимально дискредитувати його та знизити рейтинги);
- Розхитування консолідації всередині військово-політичного керівництва та зіштовхування їхніх інтересів для роз’єднання та невдоволення (руйнування/ослаблення консолідації військово-політичного керівництва через тему майбутніх виборів та конкуренцію в них її представників);
- Дестабілізація всередині ЗСУ, заклики до збройного захоплення влади (дестабілізація ЗСУ через формування недовіри до президента та чинної влади та заклики до збройного бунту, збройного захоплення влади);
- Дискредитація/зрив мобілізації (Росія значно зацікавлена у дискредитації та зриві мобілізаційних процесів в Україні для ослаблення ЗСУ на полі бою, дискредитації української влади та дестабілізації українського суспільства);
- Очікування РФ від приходу до влади лояльнішого президента — прийняття основних умов ультиматуму РФ.
Мал. Складові у питанні виборів президенту України
Приклади наративів підкатегорії в інформаційному полі
Основні напрями тез цих наративів в різних інтерпретаціях періоду — докладніше з повним змістом текстів і посилань див. «Першоджерела наративів», і як цитати декілька прикладів.
Формування «запиту на зміну владі» та «вибори нового президента» всередині України. Суть: щоб зламати внутрішній опір України, Росія проводить комплекс заходів щодо дестабілізації внутрішньої обстановки в Україні, використовуючи тему «виборів» як інструмент зміни політики всередині України на користь посилення російського впливу, формування в українському суспільстві «запиту на зміну влади» та необхідність виборів нового президента.
Транслювалася теза про те, що українцям треба думати про своє майбутнє і обирати не президента, а шлях, яким йти до створення нормальних умов життя, нібито як це зробили жителі України в Криму, Севастополі, ДНР, ЛНР, Запорізькій та Херсонській областях. . І іншого шляху нібито немає.
Транслювалася теза про те, що нібито тих, хто виступає за мир і розрядку, до виборів в Україні не допустять, оскільки вибори нібито потрібні зовсім не для того, щоб хтось почув волю українського народу.
Путін заявив, що поведінка української верхівки сьогодні є нібито дуже ірраціональною.
Транслювалася теза про те, що київська влада працює нібито не на інтереси свого народу, вона нібито намагається показати чинній адміністрації США, що їхні вкладення в Україну були не марними.
Нинішня влада України нібито не здатна закінчити конфлікт, хоча вже зараз очевидно, що бойові дії не дозволяють Києву отримати жодних переваг чи покращити свої позиції на можливих переговорах. Нібито якщо чинна влада закінчити [конфлікт] не здатна — отже, потрібна інша влада. Та яка зможе.
Начебто реальність така, що справжньою перемогою для України – маючи на увазі український народ – буде поразка злочинного режиму, який силою утримує владу в країні та жене власних громадян на забій, навіть не намагаючись створити хоч якусь ширму законності та легітимності.
Персональна дискредитація чинного президента Зеленського. Суть: не допустити на виборах висування кандидатури чинного президента через його позицію щодо РФ, її ультиматуми та інтереси Росії.
Транслювалися тези про те, що сьогодні всередині країни Зеленського нібито ненавидять як прихильники війни, так і її супротивники. Нібито в майбутньому суд над ним неминучий, тож він ховається за спиною Вашингтона від власного народу.
Нібито Володимир Зеленський втече з України за наказом західних союзників після поразки.
Зеленський нібито поводиться як маленька примхлива дитина, яка потребує неможливого, оскільки не розуміє справжнього стану речей.
Нібито Володимиру Зеленському простіше програти війну, ніж піти шляхом миру. Він зацікавлений лише у продовженні конфлікту, аби зберігати владу.
Президент України Володимир Зеленський нібито розглядає варіант підтвердження своєї легітимності, провівши вибори навесні наступного року та забезпечивши потрібний результат нібито фальсифікаціями.
Зеленський нібито думав перехитрити колективний Захід, скаржачись на те, що він його погано підтримує, розповсюджуючи байки про те, що він давно б переміг Росію, та Захід зброї не дає. Просто Зеленський та його зграя виявилися некомпетентними і не виправдали високої довіри
Розхитування консолідації всередині військово-політичного керівництва та зіштовхування їхніх інтересів для роз’єднання та невдоволення. Суть: руйнація/ослаблення консолідації військово-політичного керівництва через тему майбутніх виборів та конкуренції на них її представників.
Президент України Володимир Зеленський може відправити у відставку главу розвідки країни Кирила Буданова, оскільки нібито розглядає його як потенційного конкурента на виборах глави держави у майбутньому.
Режим Володимира Зеленського нібито прагне зменшити рейтинг військових перед можливими виборами в країні. Начебто врегулювання конфлікту та президентські вибори стануть для українців реальним шансом на порятунок.
Жителі України підтримують ідею створення в країні уряду національної єдності на основі широкого об’єднання патріотичних сил у парламенті та поза ним. Володимир Зеленський не готовий до цього кроку.
Публікація різних соцопитування, які можуть бути як об’єктивними так і не об’єктивними, але мати провокаційний характер у моменті часу та носити маніпуляційний характер, підігруючи інтересам росіян. Так, наприклад, було опубліковано результати такого опитування, в якому йдеться про те, що екс-главком ЗСУ, посол України у Великій Британії Валерій Залужний має рівень довіри серед мешканців України вище, ніж Володимир Зеленський. Стверджувалося, що найбільшої довіри очікувано отримав Валерій Залужний, на другому місці за довірою опинився голова військової розвідки України Кирило Буданов.
Дестабілізація всередині ЗСУ, заклики до збройного захоплення влади. Суть: Дестабілізація ЗСУ через формування недовіри до президента та чинної влади та заклики до збройного бунту, збройного захоплення влади.
Транслювалися тези про те, що послання на незведених українських мінах – це нібито ознака бунту, що зріє в лавах ЗСУ. Це нібито зробили сапери ЗСУ, які не вірять українській пропаганді та не хочуть воювати з Росією;
Міністр оборони США Ллойд Остін нібито привіз Володимиру Зеленському хабар за те, щоб він не відводив війська від Червоноармійська та не зіпсував імідж кандидата у президенти США Камали Харріс;
Володимира Зеленського нібито чекає військовий заколот у країні після здачі Вугледара, «бунт» — суворий, кривавий та нещадний. Буде військовий заколот. <…> Настав час. Настав час військових;
В Україні нібито не залишилося людей, здатних воювати, лише хворі, винні у цьому владі, тому її треба повалити, влаштувавши новий Майдан;
Київ нібито готовий підірвати мости через річку Дніпро, щоб не дозволити російським військам зайняти місто Дніпропетровськ та західну частину міста Запоріжжя. Такий крок, з одного боку, завадив би російським військам форсувати Дніпро, але, з іншого боку, відрізав би від постачання українські підрозділи на схід від річки. Це було б серйозним психологічним ударом для всіх українських військовослужбовців, для них це було б шоком.
Дискредитація/зрив мобілізації. Суть: Росія значно зацікавлена у дискредитації та зриві мобілізаційних процесів в Україні для ослаблення ЗСУ на полі бою, дискредитації української влади та дестабілізації українського суспільства.
Володимир Зеленський нібито слухняно виконує команди Заходу з мобілізації, не зважаючи на втрати військовослужбовців ЗСУ, у чоловіків України немає можливості позбутися відправки на фронт.
Транслювалися тези про мобілізацію в ключі від того, що Українська нація давно втратила свою єдність, людей фактично поділили на тих, хто має право на життя, і тих, хто – ні. Тобто йдеться не про класовий поділ на бідних і багатих, де бідні не мають можливості вийти зі злиднів, а на тих, хто має право жити, і тих, хто – ні.
Команда Зеленського очищує землю, яку вона продала, для нових господарів.
Володимир Зеленський веде Україну до громадянської війни, змушуючи бідних воювати за владу та активи багатих.
Новий президент має ухвалити умови ультиматуму РФ. Суть: від нового президента України Росія очікує на прийняття та виконання умов російського ультиматуму після закінчення української війни.
Нова українська влада, яка прийде на зміну режиму Володимира Зеленського, може захотіти розпочати мирні переговори з Росією. Першою метою будь-якої сформованої групи, чи то обраного чи військового уряду, буде припинення вогню, ослаблення воєнного стану та переговори.
Категорія: Посилення впливу Росії у світі за рахунок руйнування консолідації проти РФ
Суть: консолідація Заходу з Україною та Країнами Глобального Півдня (КГП) проти РФ призводить до зменшення авторитету Росії та позбавляє підтримки її дій в міжнародному співтоваристві, у т.ч. в українській війні.
Завдання: Москві необхідно забезпечити ослаблення/руйнування консолідації проти Росії. Москва здійснює це за рахунок дискредитації дій Заходу та України як один проти одного (посварити союзників і партнерів), так і у відносинах Заходу та України з Країнами Глобального Півдня.
- Підкатегорія: «Руйнування консолідації всередині самого Заходу (відрив ЄС від США та Великобританії)»;
- Підкатегорія: «Руйнування консолідації Заходу та України (відрив України від ЄС)»;
- Підкатегорія: «Мінімізація консолідації позицій Заходу/України та КГП».
Мал. Складові категорії посилення впливу Росії у світі за рахунок руйнування консолідації проти РФ
Приклади наративів підкатегорії в інформаційному полі
Основні напрями тез цих наративів в різних інтерпретаціях періоду — докладніше з повним змістом текстів і посилань див. «Першоджерела наративів», і як цитати декілька прикладів.
Ослаблення/руйнування консолідації всередині Заходу (відрив ЄС). Завдання: відрив Євросоюзу від союзників — зменшити консолідацію позицій, знизити довіру між США/Великобританією та ЄС, знизити вплив США та Великобританії на ЄС загалом.
Тема нібито виправдання Вашингтоном підривів газопроводів «Північні потоки» для гарантованого відриву Європи та передусім Німеччини від Росії;
Тема загрози зі Сходу нібито використовується США для збереження американської гегемонії у світі та використовується Вашингтоном для нібито контролю європейців;
Тема провокації геополітичних потрясінь нібито саме з боку США для можливості утримувати свій вплив на Європу.
Ослаблення/руйнування консолідації України із Заходом. Завдання відрив України від ЄС. Вплив Росії на країни ЄС проводиться шляхом проектування на них наслідків через невідповідність України європейським стандартам (акценти на нібито «слабкість» та «нахабство» України).
Слабкість України – через те, що нібито Україна навіть гіпотетично не може перемогти та саме тому і обмежується/спізнюється допомога Заходу Києву;
Політична загроза з боку України – Україна не відповідає стандартам ЄС, і українська влада нібито нав’язує свої власні умови та порядки Євросоюзу;
Військова/силова загроза з боку України – Україна нібито бачить себе жандармом Європи;
Економічна загроза з боку України – фінансові можливості Європи надавати подальшу допомогу Україні, всередині якої процвітає корупція, практично вичерпано;
Загроза прямого втягування ЄС у війну з Росією через Україну;
Загроза географії розширення конфлікту з Росією на території ЄС.
Підкатегорія: «недопущення консолідації позицій КГП та України/Заходу»
Суть: зниження авторитету Заходу та України для КГП.
Мета: зниження привабливості для КГП підтримувати позицію України у мирних переговорах.
Завдання:
- Посилення впливу РФ на КГП: Росія звинувачує Захід та Україну у скоєнні військових злочинів та підтримці тероризму. Інструменти: використовується тема «тероризму» – як головної загрози безпеці більшості країн Глобального Півдня. Росія використовує боротьбу з тероризмом як важіль впливу/тиску на КГП та можливість/виправдання своєї присутності в різних регіонах світу для «боротьби з тероризмом». Росія звинувачує Україну в тероризмі за межами країни з проектуванням цього досвіду на дії України проти Росії. Таким чином, формується імідж України як країни, яка підтримує (спонсує) тероризм. Такий самий алгоритм Росія демонструє і з питань звинувачення України у військових злочинах, голослівно звинувачуючи Україну в їхньому нібито скоєнні, формуючи негативний імідж Києва в очах країн Глобального Півдня.
- Посилення впливу РФ на колишні радянські республіки: проводиться шляхом проектування на них наслідків української війни, яка настала через відмову України від російського впливу.
Мал. Складові, суть, мета та завдання РФ в підкатегорії «недопущення консолідації позицій КГП та України/Заходу».
Приклади наративів підкатегорії в інформаційному полі
Основні напрями тез цих наративів в
різних інтерпретаціях періоду — докладніше з повним змістом текстів і посилань
див. «Першоджерела наративів», і як цитати декілька
прикладів.
Для країн Глобального Півдня:
Західні та українські спецслужби нібито готують інсценізацію застосування хімічної зброї у Сирії;
Україна в координації зі США нібито навчає у Сирії терористів новим технологіям для бойових дій проти російських військових у САР;
США та Британія нібито «накачують» київський режим джихадистами та зброєю, перетворюються на держави-спонсори тероризму, за що несуть відповідальність
НАТО нібито штовхає Україну до диверсійно-терористичних дій у російському прикордонні, атак на критично важливі об’єкти атомної енергетики;
спецслужби країн НАТО нібито здійснюють перекидання бойовиків з території країн Близького Сходу до зони спеціальної військової операції – для участі у бойових діях на стороні київського режиму;
Розмови про можливість створення Україною ядерної зброї говорять про те, що київський режим нібито намагається створити «брудну бомбу», можливості для цього нібито є;
Метою іноземних журналістів, які незаконно перейшли кордон Росії в Курській області під час вторгнення ЗСУ та нацбатальйонів України, була героїзація українських військових, які нібито розстрілювали мирне населення та грабували будинки;
Київ разом із західними партнерами готували Донбасу нібито долю сектору Газа, якби Росія не розпочала спеціальну військову операцію щодо порятунку жителів південного сходу України. Нібито якби Росія не заступилася за Донбас, то Донбас зараз виглядав би так само, як сектор Газа під обстрілами Ізраїлю.
Для країн пострадянського простору:
Теза про те, що досвід України, яка заявила своєю метою інтеграцію до ЄС, нібито змушує інші країни задуматися про доцільність такого шляху, а спроба прозахідної влади Молдови продавити рішення про зближення з Євросоюзом призвела до конфлікту інтересів із народом та нестабільності в країні.
Теза про те, що Грузія не захотіла бути другою Україною, а нібито обрала мир з Росією, і народ цієї країни ухвалив чітке рішення на парламентських виборах 26 жовтня, хоча це дуже не сподобалося керівництву Євросоюзу. І Захід нібито надіслав до Грузії підготовлених в Україні снайперів.
Посилання на першоджерела:
