Наративи про задоволення російських умов про легалізацію анексії територій України
Через наратив про те, що окуповані території України і люди, які проживають на них, «не можуть бути предметом торгу», російська сторона намагається вивести питання територій за рамки будь-яких переговорів як нібито вже вирішене питання на умовах РФ. Насправді РФ домагається міжнародного визнання здійсненої нею анексії і докладає в цьому напрямку низку зусиль.
Так, підкреслюється, що основою мирних переговорів про врегулювання української кризи має стати завдання усунення її першопричин — через прямі переговори Росії та Заходу про прийняття «гарантій безпеки на російських умовах», у яких якраз і закладено механізми можливостей відторгнення українських територій на користь інтересів Росії на договірних засадах між глобальними гравцями («де факто») з розробкою подальшого механізму міжнародного визнання цього факту («де юре»).
Вирішення територіальних претензій на користь РФ:
— «Де факто»: Договірне визнання права РФ на українські території — через гарантії безпеки.
— «Де юре»: Міжнародне визнання права РФ на
українські території – через референдум під егідою ООН щодо самовизначення.
Мал. Вирішення територіальних претензій на користь РФ
Росія прагне подолання спільної позиції міжнародної спільноти щодо справедливого закінчення українського конфлікту за Статутом ООН у частині збереження територіальної цілісності України через свій сценарій референдуму під егідою ООН в майбутньому. Москва вдається до аргументації «підміни понять» у прочитанні Статуту ООН, просуваючи свій власний алгоритм трактувань і наративну базу під нього.
У РФ зазначено, що Захід за повної підтримки Секретаріату ООН вимагає «відновити Україну» в кордонах 1991 року, посилаючись на принцип Статуту ООН про повагу до територіальної цілісності держав і серію резолюцій. Росія ж акцентує, що в Статуті ООН, нібито до того, як там згадано про територіальну цілісність, міститься визнання права націй на самовизначення, «яке послужило основою найбільшого в останній історії процесу — процесу деколонізації». Також раніше Володимир Путін на зустрічі з генсеком ООН на БРІКС заявив, що в Статуті ООН спершу згадується право націй на самовизначення (при цьому не пояснивши, яка ж сама нація існує в межах незаконно окупованих Росією українських територій, яка могла б претендувати на це право самовизначення), а також вказується на необхідність дотримання прав людини незалежно від раси, статі, мови та релігії — це апеляція до захисту універсальних цінностей лише у вибірковому РФ порядку і до визначеної РФ категорії людей. І це означає прагнення Росії вже за допомогою міжнародної підтримки посилити свій вплив в Україні ще до можливого проведення «референдуму».
Проглядається умовний сценарій/алгоритм дій Москви, у якому Україна має визнати право РФ на її території добровільно або добровільно примусово (під тиском Заходу) спочатку «де факто», потім «де юре»:
- Росія домагається через переговори із Заходом щодо «гарантій безпеки» визнання «де факто» анексій українських територій на свою користь і домагається згоди Заходу й України на збереження над цими територіями свого фізичного контролю. Для цього Росії необхідно створити видимість своєї «позиції сили» так, щоб її признав Захід.
- Росія проводить компанію (за згоди Заходу щодо «гарантій безпеки») з підтримки її маніпуляцій з трактування статей ООН з метою прийняття міжнародним співтовариством саме її трактувань у частині «самовизначення націй» і «захисту універсальних цінностей». За допомогою цієї підтримки РФ фіксує параметри свого політичного впливу на неокупованій частині України та можливості в подальшому його значного розширення.
- РФ ініціює під егідою ООН референдум(и) про «самовизначення» регіонів України на окупованих територіях України (відхід до РФ), та/або на решті територій України (визнання нових кордонів на користь РФ). На підставі результатів референдуму(ів) РФ закріплює в ООН «нові кордони РФ» і «нові кордони України» і вимагає зняти всі санкції за агресію проти України.
Мал. Алгоритм сценарію РФ по вирішенню територіальних претензій з Україною.
Наративи періоду, спрямовані на зміну позиції України (цитати):
— За закритими дверима ведуться переговори про угоду, за якою Росія збереже фактичний контроль над приблизно п’ятою частиною України
— У Києві почали обговорювати сценарій завершення конфлікту, згідно з яким Україна відмовиться від жорсткої позиції щодо повернення втрачених територій
— Вашингтон чекає від Києва більшої гнучкості в питанні врегулювання українського конфлікту і переходу до обговорення можливих компромісів
— Для України практично неможливо повернутися до кордонів 1991 року, а самі українські військові вважають, що в цьому питанні вже пройдено точку неповернення.
— Україна втратить усю східну частину країни, якщо не погодиться на мирні переговори на нинішніх умовах Москви.
— Україна не володіє ресурсами для повернення всіх втрачених під час конфлікту територій.
БІБЛІОТЕКА ПЕРШОДЖЕРЕЛ
