Китай вирішив наробити «шороху» навколо Тайваню, розпочавши там свої масштабні військові навчання зі «стримування сепаратизму». Мабуть, це також можна вважати однією з причин, чому тимчасово скасували зустріч щодо озброєнь для України. Для нас це не є зараз добре, і це обставина, з якою поки що доведеться змиритися, оскільки це вже третя гаряча точка для Заходу (конкретно для США), крім Близького сходу й України. Тобто ми зараз маємо три гарячі точки перед виборами в США:
- Газа/Ліван/Іран — Ізраїль (не вгамуються до закінчення виборів у США, збиваючи рейтинги демократів)
- Україна — РФ (до виборів тему намагаються не піднімати в розширеному публічному полі, знову ж таки для того, щоб не збивати рейтинги)
- Тайвань — КНР — загроза блокування острова, що знову ж таки загрожує рейтингам демократів, але тут є нюанси — демократи пропонують Стратегію конкуренції для Китаю, Трамп — Стратегію стримування (більш радикальну).
Варіанти причин і наслідків.
Перший варіант: можна розглядати навчання навколо Тайваню більш спрямованими на вплив у БРІКС (демонстрація сили КНР, а отже, лідерства в організації), аніж на вплив на вибори у США, ну, поки що, в усякому разі.
Зазначу кілька моментів з цього приводу:
- перед БРІКСом Росії не вдалося показати свою військову міць для посилення свого лідерства в організації, на таке лідерство було покладено певні очікування в РФ.
- відповідно вже Китай показує свою міць перед самітом БРІКС — це сигнал, окрім бодань із Заходом (окремі цілі й завдання), зокрема й для країн Глобального Півдня і РФ — відповідь на її заявку, що мовляв, лідером повинні вважати РФ.
Другий варіант: Китай може прагнути встигнути під час уразливості США через виборчу компанію зайняти стосовно Тайваню вигіднішу позицію з боку позиції власної сили. Тобто якщо Захід «прогледить» ситуацію з Тайванем, то Китай може дійсно організувати блокаду острова. Це буде не вторгнення, але значне посилення позиції Китаю, яка надалі буде виставлена на торг із новим президентом США. А це, своєю чергою, може змінити баланс червоних ліній у стратегії конкуренції, тобто певною мірою вивести Україну зі Стратегії конкуренції надалі (послабити тиск на Китай щодо України), що призведе до посилення позицій Росії в конфлікті.
Проміжний висновок:
- якщо навчання закінчяться навчаннями — це для БРІКСу і РФ;
- якщо навчання закінчяться реальною блокадою — це буде і про Україну, наші позиції стануть слабшими.
Також варто враховувати, що навіть блокада острова призведе до дуже значних втрат для глобальної економіки, тобто і для Китаю зокрема. За блокадою підуть санкції як відповідна реакція, і це ще більше відіб’ється на показниках глобальної економіки і на становищі Китаю насамперед. Тому сподіваюся, що це тільки демонстрація сили з боку Китаю («так, ми так можемо», «тримайте мене троє — двоє не втримають») і перевірка реакції Заходу.
Додатковий висновок/припущення:
Знову ж таки як умовиводи і міркування. Якщо припустити, що баланс червоних ліній порушиться і зміниться не на користь України (реальна блокада Тайваню), то тут якраз вплив Китаю на Україну може значно посилиться. Тобто нібито Захід не може зупинити Росію і дати Україні захист, а тут намалюється такий весь із себе Китай-рятівник, який запропонує Україні свої умови і виступить гарантом безпеки для України на своїх умовах (поступова відмова від впливу заходу і перехід цього впливу до Китаю) — мирний план Китаю щодо України, в якому хоча і немає юридичних територіальних поступок, але є чітке заморожування конфлікту.
Тобто кінцевий сценарій розміну: Китай знімає блокаду щодо Тайваню в обмін на заморожування конфлікту в Україні на своїх умовах, у яких Україна потрапляє вже під вплив Китаю. Тобто Китай у такий спосіб може аргументувати свою версію балансу: якщо Захід зберігає вплив на Тайвані — Китай хоче розширити свій вплив в Україні (своєрідний контроль «точок балансів») — це можна було б умовно назвати «гарантією червоних ліній балансу».
Але щоб досягти таких результатів, Китаю потрібно піти шляхом серйозної ескалації, реально здійснити блокаду острова, реально отримати відповідні дії Заходу (і не факт, що внаслідок цього не обвалиться економіка Китаю), реально втримати ситуацію рівноваги і не скотиться в економічну кризу та в реальні воєнні дії спочатку на Тайвані, потім в ІТР, тобто спромогтися втримати ескалацію на високому рівні тривалий час і не лише втримати, а ще й керувати нею. Чи здатний на таке Китай нині? З моєї точки зору — поки що ні, ні політично, ні економічно, ні у військовому плані. Але хз що в Китаю зараз у голові.
Те, що транслював Китай останнім часом, — не входить у рамки цього сценарію найближчим часом (банально не вистачить сил), але може входити в рамки майбутньої стратегії, можливо, це репетиція для її коригування в майбутньому. За цією передбачуваною стратегією Китаю щодо України може бути виставлено ультиматум Китаю — ви отримаєте свої території назад рівно тоді, коли Тайвань возз’єднається з Китаєм. І ситуація стане однаково заморожена — ось цього якраз і не хотілося б допустити.
