Міжнародний блок — Загроза консолідації автократій
Спостереження/висвітлення основних сигналів у цих напрямках можуть допомогти побачити заздалегідь, дати можливість оцінити і запобігти негативним сценаріям для України у війні з Росією і подальшому розвитку країни.
Щодо можливості консолідації автократій РФ, Ірану та КНДР у єдиний блок — «РФ/Іран/КНДР» на політичному, економічному та військовому рівнях, де лідером, імовірно, могла б проглядатися Росія. Ремарка: у РФ і КНДР є ядерна зброя, в Ірану поки що немає, але він близький до її створення.
• Наразі простежується консолідація між окремими партнерами «РФ/Іран» і «РФ/КНДР», а не консолідація в єдиний блок, такий як «РФ/Іран/КНДР», де Росія була б лідером і формувала б загальний порядок передбачуваного блоку з яскраво вираженою антизахідною спрямованістю, але ситуація може змінитися.
• Важливі також сигнали про взаємодію/зближення між Іраном і КНДР — «Іран/КНДР» (торгово-економічні відносини, обмін технологіями, у т.ч. ядерними і військовими).
• Усі три країни (РФ, Іран, КНДР) перебувають під системними санкціями Заходу та мають негативні наслідки для своїх економік, тож імовірність створення системи обходу санкцій між цими країнами — більш ніж висока.
• Спочатку ймовірно будуть створені та апробовані окремі/незалежні одна від одної системи обходу санкцій з кожною країною окремо, потім, за позитивних результатів такої реалізації, вони будуть об’єднані в одну загальну — систему з обходу санкцій (СОС).
• Далі можна припустити, що до такої системи з обходу санкцій (СОС) будуть поступово підключатися інші партнери РФ, які перебувають під санкціями Заходу (такі як, наприклад, Венесуела, Сирія, Афганістан та ін.) — продовження формування антизахідного блоку під лідерством Росії.
• Також можна припустити, що СОС може бути запропонована ширшій групі країн — країнам Глобального Півдня, які не перебувають під системними санкціями Заходу, для формування ширшого антизахідного блоку. Можливості для реалізації таких планів — це майданчики ШОС і БРІКС.
• У результаті створення СОС призведе не тільки до політичного блокового протистояння у світі (біполярність або багатополярність по-російськи + протистояння ядерних арсеналів автократій і демократій), а й до руйнації глобальної економіки й розпаду її на окремі частини/блоки (легальні й тіньові), що значно відіб’ється на розвитку економіки всіх країн, зокрема й країн Заходу, і на їхній допомозі та підтримці України.
Щодо можливості консолідації автократій КНР, РФ, Ірану та КНДР в єдиний блок — «Китай/РФ/Іран/КНДР» на політичному, економічному та військовому рівнях, де лідером імовірно міг би проглядатися Китай. Китай володіє ядерною зброєю і Китай не перебуває під системними санкціями Заходу.
• На даний момент спостерігаються двосторонні відносини Китаю з цими країнами «КНР/РФ», «КНР/Іран», «КНР/КНДР», але ситуація може змінитися.
• Китай на даному етапі не зацікавлений у руйнуванні глобальної економіки, від якої залежить благополуччя КНР, але згодом може підтримати і приєднатися до СОС, якщо Стратегія конкуренції із Заходом буде вичерпана і перейде в Стратегію стримування (часткову або повну ізоляцію Китаю). Такий розвиток подій може трапитися, якщо або коли Китай усе-таки зважиться на прямі силові дії проти Тайваню і почне операцію із силового/військового приєднання острова до Китаю, порушивши статус-кво, який на цей момент склався.
• У такому разі загрози для України підвищуються в рази. Китай зможе надавати пряму військову допомогу Росії у війні проти України, одночасно розв’язавши агресію проти Тайваню, порушивши баланс червоних ліній. У підсумку Захід буде втягнутий у «сценарій перенапруги» на тлі негативних наслідків розвалу глобальної економіки. Для України розвиток таких подій може стати фатальним.
Сигнали про партнерів РФ.
Стратегія конкуренції: Китай — політична та економічна підтримка РФ. Висвітлення сигналів:
• про економічні зв’язки: обхід санкцій, особливості торговельно-економічних угод, спільні проекти, зокрема логістичні тощо.
• про військово-політичну підтримку: надання озброєнь, технологій (у т.ч. ядерних і новітніх), обмін або навчання військових фахівців, спільні військові розробки і т.д.
• про стримування Заходом Китаю щодо залучення в український конфлікт або надання допомоги Росії у війні проти України.
• про заяви Китаю щодо України та про його мирні ініціативи щодо української війни (односторонні та багатосторонні).
Прямий вплив (військова підтримка) — КНДР та Іран.
Висвітлення сигналів:
• про економічні зв’язки: обхід санкцій, торговельно-економічні угоди, спільні проекти, зокрема логістичні тощо.
• про військово-політичну підтримку (надання озброєнь, технологій (у т.ч. ядерних і новітніх), обмін або навчання військових фахівців, спільні військові розробки тощо)
• про стримування Заходом Ірану і КНДР щодо залучення в український конфлікт або надання допомоги Росії у війні проти України.
Непрямий вплив.
Партнери РФ у регіонах («активи РФ»). Такі партнери впливають на регіональну стабільність, можуть бути інструментом для дестабілізації обстановки в регіонах, що використовується РФ як для тиску на Захід (зокрема, і щодо ухвалення рішень щодо України), так і для тиску на інших своїх партнерів (щоб вони не ухвалювали певних рішень щодо України): наприклад, Сирія (Бл. Схід), Венесуела (Лат. Америка), Афганістан (Центр. Азія), Африка (Лівія та Зона Сахель: Нігер, Малі, Буркіно-Фасо).
Країни Глобального Півдня, які беруть активну участь у розвитку глобальної економіки і мають найвищі економічні показники цього розвитку — Аргентина, Бразилія, Індія, Індонезія, Мексика, Саудівська Аравія, ПАР, Туреччина. Ці країни здатні як чинити значний економічний тиск на Росію, так і навпаки — допомагати їй.
З одного боку, ці країни є драйверами розвитку глобальної економіки, з іншого — відчувають значні негативні економічні наслідки через війну Росії з Україною. Ці країни насамперед зацікавлені у відновленні балансу розвитку глобальної економіки — це їхній пріоритет. Тому ці країни за певних обставин можуть бути як зацікавлені у розв’язанні конфлікту в Україні на справедливих умовах, так і зацікавлені в мінімізації негативних наслідків конфлікту для економік своїх країн через глибоке заморожування конфлікту на будь-яких умовах за інших обставин. Для них головне — це результат, тобто відновлення балансу, а метод, яким це може бути досягнуто — не принциповий. Тому важливо відстежувати сигнали цих країн про їхні взаємовідносини як з РФ, так і з КНР і Заходом, щоб мати змогу виключити негативні для України сценарії.
Насамперед це країни, що входять до G-20 і БРІКС:
• Індія (зв’язки з РФ/зв’язки із Заходом/відносини з Україною);
• Бразилія (зв’язки з РФ/зв’язки із Заходом/відносини з Україною);
• Саудівська Аравія (зв’язки з РФ/зв’язки із Заходом/відносини з Україною);
• ПАР (зв’язки з РФ/зв’язки із Заходом/відносини з Україною);
Країни і союзи, що входять поки що тільки в G-20:
• Аргентина (зв’язки з РФ/зв’язки із Заходом/відносини з Україною);
• Мексика (зв’язки з РФ/зв’язки із Заходом/відносини з Україною);
• Індонезія (зв’язки з РФ/зв’язки із Заходом/відносини з Україною);
• Туреччина (зв’язки з РФ/зв’язки із Заходом/відносини з Україною);
• Африканський союз (зв’язки з РФ/зв’язки із Заходом/відносини з Україною);
