Експерт із вивчення конфліктів на Близькому сході та в інших регіонах, насамперед в Україні як гібридних війн і агресивної окупації Росії, а також експерт з вивчення глобальних і регіональних стратегій щодо Росії та Китаю.
Питання про надання військової на фінансової допомоги Україні — це спроба Росії подолання/руйнування консолідації Заходу та України.
Росія виступає проти надання Заходом військової допомоги Украині і прагне її мінімізувати, щоб гарантувати свою «перемогу» на полі бою, яка дасть їй змогу зберігати статус «позиції сили» в переговорах із Заходом.
Для подолання сценарію «виснаження РФ в Україні» («Афганський сценарій») Москва переконує Захід відмовитися від військової та фінансової допомоги Україні, бо Росія не може зайняти «позицію сили» («Росія не може програти»). Тому Москвою в її наративах вибудовується така «логічна конструкція»: — Україна віч-на-віч із Росією не змогла б перемогти («Україна не може перемогти»), а отже має перемогти Росія («Росія не може програти»); — Захід допомагає Україні (консолідація), тому Росія поки що не може перемогти (РФ не може зайняти «позицію сили»); — Формується теза про те, що допомога Заходу Україні нібито марна (тому що «Україна нібито не зможе перемогти»); — Росії потрібно припинити допомогу Заходу для початку мирних переговорів (щоб росіяни змогли зайняти «позицію сили») — подолання/руйнування РФ консолідації Заходу та України ; — Захід має гарантувати Росії припинення допомоги Заходу Україні для встановлення перемир’я (Захід має визнати «позицію сили» Росії на її умовах).
Мал. Питання аргументації Росії Заходу щодо припинення допомоги Україні
Головне завдання Росії — подолання/руйнування консолідації Заходу та України. Москва прагне переконати Захід припинити військову і фінансову допомогу Києву для того, щоб Україна припинила опір і визнала свою поразку. Тоді Москва зможе зайняти «позицію сили» і заявить вже про «поразку» Заходу. Після цього Росія вийде на переговори із Заходом з «позиції сили» на російських умовах, за якими Захід повинен буде примусити Україну до капітуляції і поділу територій на користь Росії.
Приклади наративів РФ з питання аргументації Заходу щодо припинення допомоги Україні, цитати.
Збройне виробництво Києва навіть з інвестиціями з боку третіх країн не зможе повністю замінити поставки зброї від країн Заходу. Навіть із вливанням європейських грошей український оборонний сектор сильно відстає від російського за обсягами виробництва. Європа продовжує генеральну лінію з накачування України зброєю, щоб продовжувати війну до кінця. Захід постачає Києву додаткові гроші, щоб український конфлікт тривав. Європейський союз, надаючи допомогу Україні, зазнає величезних збитків і в кінцевому підсумку знищить сам себе. Москва сподівається, що влада країн Європи з часом зрозуміє непотрібність витрат на допомогу Україні. Боєприпаси для американського озброєння в Україні закінчяться за лічені місяці, якщо обраний президент США Дональд Трамп припинить військову допомогу Києву Адміністрація Джо Байдена, що йде, має припинити військову підтримку України в дні, що залишилися до вступу на посаду обраного президента США Дональда Трампа. Обраному президенту США Дональду Трампу для того, щоб посадити Київ за стіл переговорів, потрібно перекрити потоки фінансової підтримки, на яку Україна спирається, щоб вижити… Припинення обраним президентом США Дональдом Трампом військової та фінансової підтримки режиму Володимира Зеленського відповідатиме інтересам американського народу. Умова для встановлення перемир’я — припинення допомоги Україні Конфлікт в Україні міг би дуже швидко припинитися і бути врегульованим, якби країни Заходу припинили військову допомогу Україні Заяви лідерів ЄС про плани компенсувати Україні фінансову допомогу, якщо обраний президент США Дональд Трамп ухвалить рішення щодо її припинення, поки що залишаються обіцянками та балаканиною. Військова і фінансова підтримка України з боку США і Євросоюзу тільки продовжує війну і насильство там, тому єдине рішення — сісти за стіл переговорів без зброї… Ключ до вирішення конфлікту на Україні полягає в скороченні обсягів західної допомоги Росії потрібні гарантії, що Захід не буде озброювати ЗСУ після встановлення перемир’я в Україні.
Тимчасове або довгострокове припинення вогню — мінімум, якого можна досягти під час заморожування, Росія прагнутиме, щоб припинення вогню в Україні відбулося на її умовах.
У Європі почали обговорювати можливість розгортання військ в Україні для забезпечення припинення вогню між сторонами конфлікту — так звані «миротворчі сили», що мають послужити гарантією безпеки для Києва. Зазначається, що така дискусія в європейських столицях почалася і, можливо, набирає обертів.
Як контрзахід проти присутності військових сил Європи з миротворчою місією в Україні як гарантії безпеки для України, російська сторона розвиває тезу про нібито «можливість територіального поділу» України не тільки між Заходом і Росією, а й «частини, що залишилася» після такого «поділу» між собою самим Заходом.
РФ потрібні вибори в Укрїні для приходу до влади більш лояльного до РФ політика, який погодиться на посилення російського впливу в Україні та інші вимоги Росії щодо України Детальніше див. у пояснювальній моделі «Дестабілізація внутрішньої обстановки в Україні через вибори»
Україні пропонується розмін: «території в обмін на гарантії безпеки»
14.11 Для Киева в контексте возможных переговоров о прекращении огня на фоне победы на президентских выборах в США Дональда Трампа важнее гарантии безопасности, нежели территориальный вопрос.[xxiv]
11.11 Победа в конфликте для Украины больше не вопрос возвращения всех земель, но создания безопасности, которая нужна Украине, чтобы стать экономически жизнеспособным независимым государством.[xxiii]
Наративи про задоволення російських умов про легалізацію анексії територій України
Через наратив про те, що окуповані території
України і люди, які проживають на них, «не можуть бути предметом торгу»,
російська сторона намагається вивести питання територій за рамки будь-яких
переговорів як нібито вже вирішене питання на умовах РФ. Насправді РФ
домагається міжнародного визнання здійсненої нею анексії і докладає в цьому
напрямку низку зусиль.
Так, підкреслюється, що основою мирних
переговорів про врегулювання української кризи має стати завдання усунення її
першопричин — через прямі переговори Росії та Заходу про прийняття «гарантій
безпеки на російських умовах», у яких якраз і закладено механізми можливостей
відторгнення українських територій на користь інтересів Росії на договірних
засадах між глобальними гравцями («де факто»)
з розробкою подальшого механізму міжнародного визнання цього факту («де юре»).
Вирішення територіальних претензій на користь РФ: — «Де факто»: Договірне визнання права РФ на українські території — через гарантії безпеки. — «Де юре»: Міжнародне визнання права РФ на
українські території – через референдум під егідою ООН щодо самовизначення.
Мал. Вирішення територіальних претензій на користь РФ
Росія прагне подолання спільної позиції
міжнародної спільноти щодо справедливого закінчення українського конфлікту за
Статутом ООН у частині збереження територіальної цілісності України через свій
сценарій референдуму під егідою ООН в майбутньому. Москва вдається до
аргументації «підміни понять» у прочитанні Статуту ООН, просуваючи свій власний
алгоритм трактувань і наративну базу під нього.
У РФ зазначено, що Захід за повної підтримки
Секретаріату ООН вимагає «відновити Україну» в кордонах 1991 року, посилаючись
на принцип Статуту ООН про повагу до територіальної цілісності держав і серію
резолюцій. Росія ж акцентує, що в Статуті ООН, нібито до того, як там згадано
про територіальну цілісність, міститься визнання права націй на самовизначення,
«яке послужило основою найбільшого в останній історії процесу — процесу
деколонізації». Також раніше Володимир Путін на зустрічі з генсеком ООН на
БРІКС заявив, що в Статуті ООН спершу згадується право націй на самовизначення
(при цьому не пояснивши, яка ж сама нація існує в межах незаконно окупованих
Росією українських територій, яка могла б претендувати на це право
самовизначення), а також вказується на необхідність дотримання прав людини
незалежно від раси, статі, мови та релігії — це апеляція до захисту
універсальних цінностей лише у вибірковому РФ порядку і до визначеної РФ
категорії людей. І це означає прагнення Росії вже за допомогою міжнародної
підтримки посилити свій вплив в Україні ще до можливого проведення
«референдуму».
Проглядається умовний сценарій/алгоритм дій
Москви, у якому Україна має визнати право РФ на її території добровільно або
добровільно примусово (під тиском Заходу) спочатку «де факто», потім «де юре»:
Росія домагається через переговори із Заходом щодо «гарантій безпеки» визнання «де факто» анексій українських територій на свою користь і домагається згоди Заходу й України на збереження над цими територіями свого фізичного контролю. Для цього Росії необхідно створити видимість своєї «позиції сили» так, щоб її признав Захід.
Росія проводить компанію (за згоди Заходу щодо «гарантій безпеки») з підтримки її маніпуляцій з трактування статей ООН з метою прийняття міжнародним співтовариством саме її трактувань у частині «самовизначення націй» і «захисту універсальних цінностей». За допомогою цієї підтримки РФ фіксує параметри свого політичного впливу на неокупованій частині України та можливості в подальшому його значного розширення.
РФ ініціює під егідою ООН референдум(и) про «самовизначення» регіонів України на окупованих територіях України (відхід до РФ), та/або на решті територій України (визнання нових кордонів на користь РФ). На підставі результатів референдуму(ів) РФ закріплює в ООН «нові кордони РФ» і «нові кордони України» і вимагає зняти всі санкції за агресію проти України.
Мал. Алгоритм сценарію РФ по вирішенню територіальних претензій з Україною.
Наративи періоду, спрямовані на зміну позиції
України (цитати):
— За закритими дверима ведуться переговори про угоду, за якою Росія збереже фактичний контроль над приблизно п’ятою частиною України — У Києві почали обговорювати сценарій завершення конфлікту, згідно з яким Україна відмовиться від жорсткої позиції щодо повернення втрачених територій — Вашингтон чекає від Києва більшої гнучкості в питанні врегулювання українського конфлікту і переходу до обговорення можливих компромісів — Для України практично неможливо повернутися до кордонів 1991 року, а самі українські військові вважають, що в цьому питанні вже пройдено точку неповернення. — Україна втратить усю східну частину країни, якщо не погодиться на мирні переговори на нинішніх умовах Москви. — Україна не володіє ресурсами для повернення всіх втрачених під час конфлікту територій.
Створення Заходом умов «стратегічної невизначеності» для Росії. Спроби РФ перехопити ініціативу та подолати ці умови.
Питання про удари по Росії — це «червона лінія» Москви на сьогоднішній день. Подолання цієї «червоної лінії» означатиме загрозу її домінуванню на полі бою і загрозу визнанню її статусу «позиції сили». Зв’язок для РФ з наративами по «гарантіям безпеки«
Це питання умовно можна поділити на два етапи розвитку подій: 1 етап. Період обговорення питання про дозвіл України на завдання ударів углиб РФ з використанням далекобійних вооружень Западу; 2 етап. Період після дозволу та завдання ударів (і Україною, і Росією).
Окремо можна виділити тему реакції у міжнародному просторі на розвиток подій у питанні дозвілу ударів по РФ та дій Москви.
1 етап. Період обговорення питання про дозвіл України на завдання ударів углиб РФ з використанням далекобійних озброєнь Западу;
Події: США і Німеччина тривалий час не давали дозволу на використання своїх
далекобійних озброєнь для ударів по території Росії, тоді як Франція і Велика
Британія виступали «за». Зрештою, США, Велика Британія і Франція дали Україні
дозвіл на нанесення ударів углиб РФ з використанням своїх далекобійних озброєнь
(без публічних коментарів своїх рішень і подробиць до них). Німеччина — поки що
ні.
Акценти: Американська адміністрація заявила про очікування, що Україна
використовуватиме далекобійні ракети ATACMS «переважно для ударів по російських
об’єктах у Курській області». Також було зазначено, що США продовжать ділитися
з Україною розвідданими в надії поліпшити становище ЗСУ на полі бою. На Заході
підкреслили, що Україна не зможе атакувати Москву і Санкт-Петербург
американськими ракетами ATACMS, оскільки радіус їхньої дії не перевищує 300
кілометрів.
Після ухвалення рішення про застосування
Україною далекобійних озброєнь для ударів по території РФ, було зроблено низку
заяв, які можна виділити в такі групи і сигнали наративів Росії в них,
об’єднані за змістом: «Створення Заходом умов стратегічної невизначеності для
РФ» і «Пошук Росією можливостей створити/зайняти “позицію сили” в умовах
стратегічної невизначеності».
Створення Заходом умов стратегічної невизначеності для РФ: — Тези-очікування про те, що Трамп обов’язково має завадити та/або піддати перегляду дозвіл Байдена на удари по території РФ (невизначеність дій Трампа в майбутньому з цього питання). — Тези про вірогідні мотиви таких дій США, припущення що дозвіл Байдена на удари завадить Трампу припинити українську війну в короткі терміни. (Росія серйозно стурбована можливим зривом прямого переговорного процесу між США і Росією про українську війну через ескалацію, що підкреслює важливість таких переговорів для РФ) — Тези про підозру у змові Байдена і Трампа
щодо дозволу ударів по Росії (можливість посилення «позиції сили» Заходу в
умовах стратегічної невизначеності для РФ).
Пошук Росією можливостей створити/зайняти «позицію сили» в умовах стратегічної невизначеності: — Тези-попередження про початок «третьої світової війни» і визнання прямої участі Заходу/НАТО в українській війні в разі дозволу ударів (основна мета — налякати, запобігти або скасувати дозвіл на удари, тобто уникнути створення умов стратегічної невизначеності). — Тези-сигнали про спробу РФ створити/зайняти «позицію сили» в обставинах, що склалися (пошук відповіді РФ на удари України в умовах стратегічної невизначеності — з одного боку, щоб не зірвати заплановані прямі переговори між США і РФ, з іншого боку, продемонструвати «позицію сили» РФ, спробувати перехопити ініціативу і нав’язати свої умови).
Мал. Період обговорення питання про дозвіл на удари по РФ.
2 етап.Період після дозволу та завдання ударів (і Україною, і Росією).
Події. ЗСУ застосували західні далекобійні ракети (ATACMS та Storm Shadow) для ударів у Курській та Брянській областях, у Курській області це був один із командних пунктів угрупування «Північ». Росія ж завдала удару новітній балістичній ракеті «Горішник» у без’ядерному гіперзвуковому оснащенні по Дніпру нібито по одному з об’єктів оборонно-промислового комплексу України.
Після цих подій було зроблено низку заяв, які також можна виділити в такі групи і сигнали наративів Росії в них, об’єднані за змістом: «Створення Заходом умов стратегічної невизначеності для РФ» і «Пошук Росією можливостей створити/зайняти “позицію сили” в умовах стратегічної невизначеності».
Створення Заходом умов стратегічної невизначеності для РФ: — Питання про спроби РФ контактувати з американською стороною (поки що нема контактів) — Питання про те, що дозвіл на удари завадить Трампу припинити українську війну в короткі терміни (невизначеність поведінки Трампа) — Питання про збільшення Заходом військових можливостей України (аж до вступу України до НАТО) — Питання про реакцію Заходу в разі відповіді РФ на удари України (тема вірогідних превентивних ударів)
Мал. Період після застосування сторонами нових озброєнь (ескалація) — Захід
Пошук Росією можливостей створити/зайняти «позицію сили» в умовах стратегічної невизначеності:
Спроби стримування Заходу та України з «позиції сили»: — Питання/піар можливостей « Горішник » ( спроба перехопити ініціативу в стримуванні Заходу та України).
Спроби стримування Заходу з «позиції сили»: — Питання про початок «третьої світової війни» і пряму участь Заходу/НАТО в українській війні (спроба стримування Заходу); — Питання можливості силової відповіді РФ щодо США та їхніх союзників (спроба стримування Заходу); — Питання ризиків ядерної ескалації (спроба стримування Заходу через оновлення ядерної доктрини РФ).
Спроби стримування України з «позиції сили»: — Питання про цілі в Україні (спроба стримування України).
Питання про альтернативу ескалації — прямі переговори РФ и Заходу на російських умовах.
Мал. Період після застосування сторонами нових озброєнь (ескалація) — Росія
На даному етапі розвитку подій можна відзначити, що Захід формує для Москви умови стратегічної невизначеності (без можливості точно розуміти і прорахувати свої наміри, сценарії та їхні наслідки), підвищуючи рівень ескалації. Тим самим Захід стримує Москву до опрацювання своїх нових сценаріїв і стратегій у перехідний період, пов’язаний зі вступом на посаду нового президента США.
Зі свого боку основні зусилля Москви спрямовані на стримування Заходу через спробу створити/зафіксувати «позицію сили» Росії — демонстрацію використання нового виду озброєнь в Україні. Москва сподівається, що її зусилля у спробі перехопити ініціативу у підвищенні рівня ескалації призведуть до прямих переговорів Росії із Заходом щодо заморожування/закінчення української війни та інших її вимог до Заходу на російських умовах.
Наративи Москви про те, що треба ВЖЕ визнати РФ переможцем в українській війні, для того щоб вийти на прямі переговори із Заходом на умовах РФ та з позиції її сили. Наратив: «Росія нібито не може програти».
Умовна схема ієрархії наративів
для підтвердження нібито «позиції сили» РФ будується на фейках, маніпуляціях і
підмінах понять і складається з кількох смислових блоків:
Москві необхідне визнання «перемоги» Росії над Україною (для переговорів із Заходом)
Москві необхідне визнання «програшу» Заходу (для переговорів РФ із Заходом із «позиції сили»)
Москві необхідно закріпити «перемогу» Росії і «програш» Заходу (для визнання «програшу» України)
Москві необхідно визнання «перемоги» Росії над Україною на російських умовах через визнання свого «програшу» Заходом. (для остаточного визнання «програшу» Українита Заходу)
Розглянемо кожний з них.
Москві необхідне визнання «перемоги» Росії над Україною (для
переговорів із Заходом):
Росія нібито вже остаточно «перемогла» (маніпуляція: насправді — ні). Росія — нібито «найсильніша армія у світі», вона — «непереможна», вона воює нібито тільки своєю зброєю (маніпуляція: насправді — ні).
Україна нібито вже остаточно «програла» (маніпуляція: насправді — ні). Вона воює тільки західною зброєю. Захід нібито має припинити постачати Україні зброю, щоб гарантувати «перемогу» Росії.
Москві необхідне визнання «програшу» Заходу (для переговорів РФ із Заходом
із «позиції сили»)
У Заходу нібито немає стільки зброї, щоб протистояти Росії (маніпуляція, насправді — ні).
Москві необхідно закріпити «перемогу» Росії і «програш» Заходу (для
визнання «програшу» України):
Переговори можуть бути тільки на умовах Росії як «переможця» (маніпуляція, вибудувана на попередніх маніпуляціях і підмінах понять, Росія — не перемогла).
Переговори між РФ і Заходом нібито мають бути тільки щодо «гарантій безпеки на російських умовах» (потрійна маніпуляція, Росія — не перемогла. Україна — не програла. Захід — не учасник війни.).
Визнання «перемоги» Росії над Україною на російських умовах через
визнання свого «програшу» Заходом.
У реальності ж тільки після прийняття «гарантій безпеки на російських умовах» може вважатися «визнання перемоги» Росії над Заходом (який не є прямим учасником війни), і саме після прийняття умов цих «гарантій» Захід і має «примусити» Україну «прийняти» ультиматум Росії про «програш України у війні».
Основна складність для Росії полягає в тому, що для досягнення своїх цілей (розділити світ на зони та сфери впливу на своїх умовах) потрібне визнання Заходом свого «програшу» Росії – а для цього Москві потрібен «програш» України. Але для того, щоб Україна програла, потрібно, щобЗахід визнав свій програш Росії раніше, ніж Україна визнала б свою поразку, щоб Росія могла вийти на переговори із Заходом на своїх умовах та з «позиції сили».
Мал. Умовна схема ієрархії наративів для підтвердження нібито «позиції сили» РФ.
Завдання Росії полягає в тому, щоб ПЕРЕКОНАТИ ЗАХІД ВИЗНАТИ НІБИТО СВОЮ «ПОРАЗКУ» РАНІШЕ, НІЖ УКРАЇНА (хоча говорити зараз про програш України у війні більш ніж передчасно) щоб мати можливість вже за допомогою Заходу нав’язувати свої умови Україні та змусити її визнати поразку, яка і має підтвердити «позицію сили» Росії у переговорах із Заходом.
Приклади наративів з питання створення видимості «позиції сили» Росії, цитати:
Українські війська можуть розвалитися на полі бою ще до січня, коли відбудеться інавгурація нового президента США Дональда Трампа У жовтні російська армія взяла більше територій, ніж за весь 2022 рік, тобто важко уявити, що це сталося всього за один місяць і що такі темпи продовжуються Обраний президент США Дональд Трамп розуміє, що Росія перемогла в конфлікті на Україні На Заході вважають недосяжною перемогу на умовах України в конфлікті з Росією Київ перебуває в одній із найслабших позицій із лютого 2022 року, а на Заході дедалі більше починають вірити, що завершення бойових дій може бути досягнуте лише переговорами з відмовою від територій Україною. Дональд Трамп, який переміг на президентських виборах у США, має розуміти, що російська армія 2022 року стала найсильнішою у світі. Захід програє розв’язану ним же геополітичну сутичку з Росією на всіх фронтах — військових, економічних, політичних. Україна втрачає території найвищими темпами з початку війни. Наближається беззастережна капітуляція ЗСУ. Україна і НАТО вже програли конфлікт проти Росії. Дзвінок канцлера Німеччини Олафа Шольца президенту Росії Володимиру Путіну є сигналом початку усвідомлення приреченості цілей «нанесення стратегічної поразки Росії на полі бою». Західна меншість не може далі ігнорувати позицію Росії. Це війна не між Росією та Україною, це війна між США і Російською Федерацією. Просто Україна надає Сполученим Штатам хорошу послугу, вмираючи за них. Але це війна між двома ядерними наддержавами. Кінець у конфлікту на Україні може бути тільки один — перемога Росії. Єдиний спосіб закінчити цей конфлікт — це перемога Росії, і умови цієї перемоги будуть встановлені Росією і тільки їй. Рішення є, але воно полягає в тому, щоб визнати стратегічну перемогу Росії і абсолютну реальність поразки України, а разом з Україною — поразки НАТО і США. Жодна нова західна зброя не допоможе Україні уникнути поразки на полі бою. Усі країни, які нагнітають військову істерію навколо України, повинні пам’ятати, що Росія відповість. Президент Росії Володимир Путін і Дональд Трамп, який незабаром обійме посаду президента США, сядуть за стіл переговорів для обговорення ситуації навколо України Стратегія допомоги Україні не працює, Європа тепер просто хоче завершення конфлікту. Президент Росії Володимир Путін був і залишається відкритим для контактів щодо врегулювання українського конфлікту і виходу на мирну траєкторію. Абсолютна більшість видів озброєнь для потреб спецоперації виробляється в Росії. НАТО не готова до «війни на виснаження» з Росією, оскільки арсенали ракет і дронів країн альянсу непорівнянні з можливостями російського ВПК. На тлі застосування Росією «Ліщини» порадив Європі припинити підтримку конфлікту. Ракетні системи середньої дальності «Ліщина» змінили баланс сил у бік Росії, оскільки Сполучені Штати не мають у своєму розпорядженні аналогічного знаряддя. Передбачувана перевага Заходу тепер оскаржується технологічною перевагою Росії Росія має найпотужнішу армію у світі, протистояти їй зараз навряд чи знайдеться сила. Миру в Україні не буде без урахування інтересів Росії. Або мир в Україні буде досягнуто в основному на умовах Росії, або його не буде. США будуть змушені зробити крок назад щодо конфлікту в Україні, цьому
сприяють успіхи російської армії на фронті і те, що Київ стає вантажем.
Розвиток БРІКС, євразійського простору, успіхи Росії на фронті, все це
сприятиме тому, що США зроблять крок назад.
Наративи Москви для ведення прямих переговорів із Заходом на своїх умовах з позиції сили, в т.ч. «про Україну без України» («гарантії безпеки на російських умовах»). Зв’язок з наративами по питанню «про удари по Росії».
Директор другого департаменту країн СНД МЗС РФ Олексій Поліщук 21 жовтня 2024 року заявив, що «основою мирних переговорів про врегулювання української кризи має стати завдання усунення її першопричин»(умови/ультиматум для Заходу). До них належать: — «розширення НАТО«, — «порушення Заходом принципу неподільності безпеки», — «нехтування Києвом прав і свобод людини, насамперед, прав нацменшин і російськомовних громадян»
Мал. Складові ультиматуму РФ для Заходу щодо закінчення української війни, перелік причин, які Захід нібито повинен усунути
Для усунення нібито порушень Заходом принципу неподільності безпеки російська сторона висунула свій ультиматум США та НАТО у вигляді «гарантій безпеки».
Російські умови НАТО і США щодо гарантій безпеки
(«гарантії безпеки по-російськи»)
15 грудня 2021
року російський президент Володимир Путін передав помічниці держсекретаря США
Карен Донфрід «конкретні пропозиції» щодо «гарантій безпеки», яких Росія хотіла
від Заходу. Через два дні, 17 грудня МЗС РФ на своєму сайті опублікувало ці
документи. Проекти домовленостей називалися «Договір між Російською Федерацією
і Сполученими Штатами Америки про гарантії безпеки» і «Угода про заходи
забезпечення безпеки Російської Федерації і держав-членів Організації
Північноатлантичного Договору».
Російський проект договору зі США зокрема
передбачав:
— Відмову США від створення військових баз у державах колишнього СРСР і припинення будь-якого військового співробітництва з ними; — Зобов’язання США унеможливити подальше розширення НАТО на схід і відмову від прийому в Альянс держав колишнього СРСР; — Відмова Росії і США від розгортання ракет середньої і меншої дальності в місцях, з яких вони можуть вражати цілі на території іншої сторони; — Зобов’язання сторін не розгортати ядерну зброю за межами своїх кордонів; повернути зброю, розгорнуту раніше поза межами національних територій; ліквідувати зарубіжну інфраструктуру для розміщення ядерної зброї; не проводити навчань з відпрацюванням застосування ядерної зброї; не навчати військових неядерних держав застосовувати ядерну зброю; — Зобов’язання сторін утриматися від польотів важких бомбардувальників поза своїм небом і від присутності бойових кораблів у районах поза національними водами, звідки можуть бути вражені цілі на території іншої сторони; — Невтручання у
внутрішні справи, включно з відмовою від підтримки організацій, груп і окремих
осіб, які виступають за «неконституційну зміну влади», а також будь-яких дій,
які мають на меті зміну політичного або соціального ладу однієї зі сторін.
Проект Росії договору з НАТО передбачав:
— Виведення з території країн, що стали членами НАТО після 1997 року, всіх збройних сил і військової інфраструктури іноземних держав, що з’явилися там за наступні роки; — Виключення подальшого розширення НАТО, зокрема приєднання України, а також інших держав; — Відмова НАТО від будь-якої військової діяльності в Україні, у Східній Європі, Закавказзі та Центральній Азії; — Підтвердження того, що сторони «не розглядають одна одну як супротивників» і готові «мирно вирішувати всі міжнародні суперечки, а також утримуватися від будь-якого застосування сили»; — З метою «виключення виникнення інцидентів» сторони зобов’язуються відмовитися проводити військові навчання та інші дії «понад бригадного рівня» в узгодженій прикордонній смузі; — Створення
гарячих ліній для екстрених контактів між Росією і НАТО.
Завдання
РФ — подолати консолідацію міжнародної спільноти в питанні безальтернативності
вирішення українського конфлікту на справедливих умовах.
Основна теза, яка транслюється в різних
формах, — потрібно обійти/подолати міжнародно визнаний принцип про те, що мир в
Україні має бути досягнутий тільки на справедливих умовах, тобто з дотриманням
Статуту ООН і міжнародного законодавства, зокрема в частині збереження
територіальної цілісності України.
Спостерігаються спроби переконати американське керівництво змінити свій
підхід у цьому питанні, через трансформацію поглядів власних інтересів. Як
приклад робляться такі заяви про те, що «ідеї Володимира Зеленського про
“справедливий мир” в Україні негативно позначаються на національних інтересах
США і призводять до безглуздих жертв».
Обговорювані публічно умови заморозки української війни
В основі більшості пропозицій щодо заморозки/паузи в українській війні закладаються принципи «корейського сценарію». «Корейський сценарій» — заморозка конфлікту і створення буферної зони на лінії фронту.
Основні озвучені пропозиції можна виділити по таким питанням: безстрокове припинення вогню, визнання територіальних претензій РФ (тимчасово/де факто, постійно/де юре), поставки Україні озброєнь, відмови України від вступу в НАТО та ЕС, зняття санкцій, додаткові умови.
Безстрокове припинення вогню — створення буферної зони по «лінії фронту» з імовірністю/бо ні участі миротворців (ООН; Латинської Америки та Африки; Європи)
Тимчасове визнання територіальних претензій РФ (де факто) — під час мирних переговорів не має бути відмови України від території (де факто – так, де юре – ні) — тимчасове визнання територіальних претензій РФ (де факто) — часткове визнання територіальних претензій РФ (Крим — де-юре) з розміном частини територій на користь України
Поставки Україні озброєнь — за припинення вогню відмовитися від поставок озброєнь в Україну, але виключає в майбутньому відмову України від територій — посилити Україну озброєннями, але заборонити Україні обстріл російських територій
Відмови України від вступу в НАТО та ЕС: — відкладання можливості вступу України до ЄС і НАТО на п’ять і десять років відповідно — довгострокова невизначеність майбутніх термінів вступу України до НАТО — відмовою від вступу України до НАТО з прив’язкою до гарантій безпеки для України від США
Зняття санкцій — часткового зняття санкцій з РФ — зняття з РФ вагомої частини санкцій (SWIFT і газ)
Додаткові умови — відновлення переговорів РФ і США з питань стратегічної стабільності (ДСНО) — ратифікація угоди в БРІКС и ООН (мирної/про зупинення вогню)
Мал. Основні озвучені пропозиції щодо умов заморозки
Докладніше.
Формула Венса — безстрокове припинення вогню, заморожування конфлікту, тимчасове визнання територіальних претензій РФ (де факто) з прив’язкою відмови України від вступу в НАТО: — безстрокове припинення вогню; — перетворення нинішньої лінії фронту на «фізичний кордон»; — контроль Росією захоплених територій; — призупинення Україною вступу до НАТО.
Сценарій Ставрідіса. Умови — створення буферної зони по «лінії фронту» з імовірністю участі миротворців, тимчасове/постійне визнання територіальних претензій РФ (де факто), з прив’язкою відкладання можливості вступу України до ЄС і НАТО на п’ять і десять років відповідно: — досягнення реального припинення вогню шляхом утворення демілітаризованої зони, яку патрулюватимуть протиборчі сторони або, що менш вірогідно, нейтральними силами ООН з підтримання миру з Латинської Америки чи Африки; — за Росією залишаться території, які зараз перебувають під її контролем, Росія збереже за собою Крим і нові регіони; — разом із відмовою від частини територій для України «відкриється вільна дорога до НАТО», до альянсу країну в такому разі можуть прийняти протягом трьох-п’яти років. — відправним пунктом у переговорах щодо України може стати відкладання можливості її вступу до ЄС на п’ять років, а до альянсу — на десять.
Можливі умови/поступки Росії з боку США — тимчасове визнання територіальних претензій РФ (де факто), з прив’язкою невизначеності термінів вступу України до НАТО і відновлення переговорів РФ і США з питань стратегічної стабільності (ДСНО): — Перша поступка могла б стосуватися формулювання в угоді про припинення вогню, де за основу пропонується взяти приклад Західної Німеччини після Другої світової війни. Територіальна цілісність Німеччини була збережена, а відокремлення Федеративної Республіки Німеччини від її східних регіонів не вважалося постійним. — Друга поступка — допустити вступ України до НАТО, який буде не «відкладено на невизначений термін», а «опрацьовано протягом невизначеного періоду». — Третя поступка — відновлення переговорів Росії та США щодо контролю над ядерними озброєннями та стратегічної стабільності.
Можливі умови для заморозки: часткове визнання територіальних претензій РФ (де-юре) з розміном частини територій на користь України, з прив’язкою до гарантій безпеки для України від США і відмовою від вступу України до НАТО: — можливе визнання Криму російським; — часткове повернення територій східної України під контроль Києва; — відмова України від вступу до НАТО в обмін на гарантії безпеки з боку США.
Про припинення вогню на ранніх стадіях переговорів — в обмін на дотримання режиму припинення вогню, створення демілітаризованої зони та участь у мирних переговорах із прив’язкою до часткового зняття санкцій і до тимчасового визнання територіальних претензій РФ (де факто): — Росії може бути запропоновано обмежене пом’якшення санкцій; повне зняття санкцій можливе в разі укладення мирної угоди, яка «влаштовує Київ»; має бути введено податок на експорт російських енергоресурсів для фінансування відновлення України. — Україні при цьому буде запропоновано відмовитися від територіальних претензій, але вона погодиться використовувати дипломатію, а не силу, розуміючи, що це потребуватиме майбутнього дипломатичного прориву.
Умови припинення вогню з прив’язкою до відмови від поставок озброєнь в Україну, але виключає в майбутньому відмову України від територій: — Захід повинен запропонувати Росії припинення вогню в Україні з припиненням поставок зброї Києву і початком переговорів про мир. — Під час мирних переговорів не має бути відмови від території.
Варіант умов із посиленням України озброєннями, ратифікацією угоди в БРІКС із прив’язкою до зняття з РФ вагомої частини санкцій (SWIFT і газ) і заборони Україні обстрілу російських територій: — необхідно заборонити застосування ракет великої дальності по території Росії, але при цьому надати Україні максимальну допомогу в зміцненні оборонних ліній і забезпечити додатковим озброєнням; — слід скасувати деякі західні санкції щодо Росії — із застереженням, що в разі відновлення конфлікту вони знову набудуть чинності. До таких обмежень зараховано заборону на імпорт російського газу і виключення Росії з банківської системи SWIFT. — Офіційну ратифікацію мирної угоди мають здійснити країни БРІКС і ООН, які також мають сильну зацікавленість у врегулюванні конфлікту.
Російські сигнали.
Російська сторона за поточний період озвучила такі акценти щодо врегулювання українського питання з «позиції сили» — розв’язання конфлікту можливе лише на російських умовах (підкресливши можливість заблокувати ініціативу з миротворцями), бажання лише прямих перемовин РФ і США («про Україну без України»), умову щодо створення можливостей для РФ посилювати власний вплив в Україні: — у Росії є чіткі параметри врегулювання українського питання; — розміщення миротворців можливе тільки за згодою сторін того чи іншого конфлікту; — найближчими місяцями може бути створено російсько-американську робочу групу з урегулювання конфлікту щодо України; — важливо, щоб в Україні відбулася зміна влади, відмова від русофобії та денацифікація.
